Політ космонавта

Джарек привів космонавта до своїх водних резервуарів. Відсік нагадував гірське озеро з водоспадом. По стіні з шумом лилася вода, як справжній водоспад. Видно було, що це глибокий басейн. Він проходив річкою у прозорій трубі під мостом хрестовини і знову розвертався по іншу сторону

- Навіщо стільки води? - запитав приголомшений видовищем космонавт.

- Охолоджує руховий відсік, служить додатковим паливом, забезпечує киснем, й це гарне місце відпочинку для команди. До водоспаду – не підпливай, вода там гаряча. Не для тебе розвага. Плавай тут, ближче до цього краю, - вказав на край резервуара протилежний від водоспаду, - вода тут тепла.

- Не для мене? - перепитав космонавт, - А, що є ті, хто любить зовсім гарячу воду? Хоча я люблю полежати у гарячій ванні.

- Тут є ті, хто любить в окропі бовтатися, а гаряча ванна он там під стіною.

Ти наче круїзний лайнер! - захоплювався космонавт.

- Я затишний дім для моєї команди. - відповів Джарек.

Ден скинув з себе одяг і заліз у ванну – круглу чашу з гарячою водою:

- Неймовірно! А, ось ти бойовий корабель, а під час бою вода не розхлюпується? Коли там маневри всякі? Адже ти гравітацією рух рідини не втримаєш?

- Тоді цей відсік закривається герметичними щитами, - Джарек сів на краю басейну, підібгавши ноги. Спостерігаючи за космонавтом, він міг відчувати всі емоції свого нового друга.

- А, у відсік, де двигун можна зайти? - поцікавився Ден

- Під час руху туди тобі краще не заходити – там, температури як на зірці. Дуже високі, але завдяки цьому ти можеш відкрити люк без шлюзової камери і майже доторкнутися до космосу. Силове поле створює мікроклімат навіть навколо корабля і, витримує всі навантаження, тертя, удари космічних об'єктів, та інші принади високих швидкостей.

- З якою швидкістю ти летиш?

- Моя швидкість вимірюється від швидкості думки, я навіть не лечу, я ковзаю по простору. Коли долаю швидкість думки, тоді втрачається сприйняття простору і навіть часу. Користуємося вкрай рідко і заздалегідь добре розрахувавши маршрут не тільки в моєму «розумі» математично але і ймовірністю наслідків за допомогою магії.

- Магія? - Дену здалося що недочув, сів, розплескавши воду, - Такі технології і, ти говориш про магію?

- Магія – це теж наука, - відповів Корабель, - Наука про світ, з чого складається матерія, як матерія співпрацює з енергією і як впливати на матерію та енергію силою імпульсу мозку, і силою думки тонкої матерії душі, є слова, і навіть рухи, які допомагають у роботі з матерією та енергією. А ще магія наука про те, як побачити світ таким який він є насправді... Загалом то складно. Я тобі поступово буду пояснювати цю науку.

- У тебе в команді є штатний маг? - Ден починав себе почувати дитиною серед казки.

- У моїй команді майже всі володіють магією, хоча магами вони не називаються, - задумався Корабель.

- А як вони називаються, - живий розум Дена шукав відповіді на всі загадки нового для нього чудового світу.

- По-різному, - ухилився від відповіді Джарек і, посміхнувся, - Я все поясню. Бачу розпалив в тобі більше цікавості, придумуєш таке, що ще неймовірніше правди.

Лайн посміхнувся, зізнався:

- Я вигадував різні фантастичні світи і пригоди, намагався придумати щось, чого немає на моїй планеті. То хто ті істоти які складають твою команду?

- Істоти, що творять планети, і люди які можуть впливати на матері, а же перевертні – така ось проста початкова відповідь.

- А як вони це роблять? Технологія, наука, або магія, як можна змінити форму тіла? - дивувався Ден.

- Молекули, атоми, найдрібніші часточки матерії, піддаються впливу розуму, бо створені розумом, - намагався якомога зрозуміліше відповідати Джарек, - І навіть програмуванню. Молекули або клітини матеріального тіла мають форму наприклад: квадрата чи трикутника, коли форма хомо (людини), тоді частинки прилягають сторонами, коли форма змінюється – збільшується, змінює масу, тоді молекули або навіть атоми стикаються кутами, змінюючи зовнішність на звірину, перетворюючи структуру фізичного тіла.

- Який же час займає такий складний процес?

- Мить. На один подих, - відповідав Джарек, - от тому й одяг з полотна.

- Чому з полотна? – Не зрозумів Ден.

- Штучна тканина у трансформації розпадається і не відновлюється.

- Чому?

- Не тримається зв'язок між атомами. Щось там під час виробництва порушується. Загалом не досліджували це явище тому навіть не знаю. А чого б не дослідити, мабуть часу не вистачило. - розмірковував Джарек.

Ден вийшов з гарячої ванни, пірнув у прохолодну воду басейну, проплив, за кілька потужних гребків, туди, де вода ставала теплішою і виринув.

- А, чому пару немає? Якщо окріп ллється по стінах, все повинно бути у конденсаті.

- Продувається добре, пар вловлюється і стікає знову водою у резервуар.

Джарек стояв на краю басейну склавши руки на грудях, маленький тоненький гарненький хлопчик – розум великого Корабля.

- Як тут у тебе все продумано! - Ден ліг на спину на воді, дивлячись в стелю, - Ні швів, ні латочок. Неймовірно… і цвілі немає!

- Мені ще тільки цвілі не вистачало, - пробуркотів Корабель, - Добре, розважайся, знайдеш мене у рубці.

- Але ти ж можеш бути скрізь і одночасно, - посміхнувся Ден.

- Можу, але навіщо? Адже я живий і відчуваю. Ось і поводжусь як живий, але і справді я всюди, - гордо підняв своє гостре підборіддя та розчинився у повітрі.

Лайн теж не затримався, занадто багато нового, як він висловлювався, неймовірного. Проплив ще кілька разів вздовж і впоперек басейну пірнув у глиб на скільки вистачило повітря у легенях, побачив що дно басейну не рівне усе у проваллях тунелей що йшли кудись вниз. Запливати глибоко не ризикнув, стомився вийшов з води і пішов на горизонтальну площину хрестовини. Вона була порожня, перекреслена колонами: квадратними і круглими, а на краю площини, там, де швидше за все, як говорив Джарек, був внутрішній борт, вся стіна була обладнана екранами. Суцільний екран працював в режимі реального часу, немов вікно-отвір на всю стіну, мов оглядовий майданчик, за якою темрява Космосу й серпанок силового поля.

- Як же красиво, як мені подобається тут!

Хоча Дену і було сумно, що ніхто з його друзів не побачить цей корабель, але він, завжди пам'ятатиме це диво.

Космонавт зайшов в кают-компанію корабля, туди привів його маленький круглий робот. Кают-компанія була великим приміщенням з високими стелями. Обставлена м'якими кріслами, диванами і низькими столами, обладнана великим баром. Ця кімната відпочинку розрахована може на сто осіб, а то й більше. Джарек зовсім як звичайна дитина крутився на високому стільчику, що стояв біля барної стійки. На стільниці бару стояло кілька пляшок зі спиртним: біла прозора, чорна матова, глиняна, і скляний фужер нереальної прозорості.

Джарек побачив Дена й вигукнув:

- О ти сюди добрався!

- Ти дуже великий, - посміхнувся Ден, - Я навіть поблукав трохи. Ці екрани, Космос… мені все ще здається, що це галюцинація або сон, хоча моя фантазія не здатна продукувати аж такі дивовижні сни.

- Сідай, - Джарек вказав тонкою рукою на стілець поруч з собою, - Що полюбляєш? Вино? Чи щось міцніше?

- Сьогодні щось міцніше, - відповів космонавт.

- Тоді беркг, мої його дуже люблять. Але він сімдесят градусів, чи краще налити оту? Вона – тридцять. Тільки ось беркг – це легендарна рідина, це сік рослин, який настоюється і бродить у стовбурі величезної трави беркг на планеті Брімт. Рік ця трава стоїть з рідиною всередині. Цю траву потім зрізують на зчленуваннях і залишають у темному підвалі складеною вже горизонтально ще на п'ять років, а потім розливають по таким ось глиняним пляшкам. Якщо на Пайрі купувати пляшки – то по вартості як контейнер овірію буде, а якщо на Брімті – то набагато дешевше. Ми на Брімті закуповуємся.

Джарек налив у прозорий фужер трохи тягучої, густої темно-бордової рідини, попередив, - Тільки залпом не пий у горлі стане, її по півковточка п'ють й тримають у роті, поки не розчиниться.

Ден уважно слухав історії чужого світу, немов допитлива дитина казки. Зробив пів ковтка, відчув у роті солодкуватий смак з алкогольною гостротою, кивнув шанобливо головою. Коли проковтнув всередині стало тепло.

- Пекельна рідина, але це смачно, в голові стало легко. Що таке овірій? Ваші гроші? – запитав знову Ден і, зробив ще півковтка беркга.

- Ні, - відповів Джарек, - Гроші у нас називаються тестоли, але розплачуються ними, щоб не возити ірід або камінчики, тестоли це розписки надруковані на Пайрі на різні суми в які вписано еквівалент іріду, чи певних кристалів.

- Ірід?

- Цінний метал з унікальними властивостями що не піддається корозії і не руйнується.

- Золото?

- Золото – дуже м'яке використовується в ювелірних виробах, як доповнення до камінців, його багато на планетах Гнізда, - пояснював корабель.

- А у нас золото – дорогоцінний метал з нього робили маленькі монетки, - Ден відчував як тіло його ставало легким, а голова – порожньою, а потім голова наче наповнилась різнокольоровими бульбашками, які весело лускалися, - Яка потужна штука цей твій беркг.

- Це точно, - здивувався Джарек, - Не думав що ти з ковтка так сп'янієш. Мої всю ніч це пійло можуть хлебтати, а потім в бій йти.

- Твої? - посміхався неслухняним ротом космонавт, - Твоя команда? Та яку ти розігнав? Шкода, що розігнав, а то мені незатишно, що п'ю я сам, а ти немов підліток і, незручно якось.

- Я просто підібрав цей образ, - посміхнувся Джарек, - Ми не змогли врятувати хлопчика, образ якого ти бачиш.

Ден посмутнів, випив ще пів ковтка, подивився на порожній фужер, - Напевне ти доливати не будеш, тому, що я здається, так швидко напився вщент. Розкажи, тобі певне часом потрібно розповідати про себе. Адже не розповіси усього тим, хто з тобою пройшов через усі біди, а з тими, хто нічого про твоє життя не знає.

- Цікаво думка, - усміхнувся бортовий комп'ютер, - Я був піратським кораблем, головним у ескадрі, нас було десять різнотипних бортів. Я ще був довжиною у кілометр. Багато чого ще не знав і не вмів з того, що знаю і можу зараз. На мені була команда, втім майже та ж, що і зараз.

- Як це? Адже ти тепер військовий корабель, значить на тобі служать військові?

Ден поклав руки на стільницю, а підборіддя поклав на руки, слухаючи корабель.

- Я тепер військовий корабель і тепер у мене на борту живуть ті ж, хто був піратами, тоді.

- Коли це було?

- Дуже, дуже багато років тому, твоєї планети тоді ще не було напевно. Гел сказав би точно, але його поки немає на борту.

- Гел це хто?

- Тоді він був піратським капітаном, ватажком безсмертної команди піратів. Ми й тоді були у армії Ради але під прикриттям. Ми протистояли імперії смертних піратів, якими командував Ретолатос, тепер він чоловік названої сестри Гела - Мілен, вона штурман у мене і теж командує військами. Але як правило не в організаційних питаннях а тільки в бойових операціях, не любить вона господарські питання.

- Як так колишній противник став чоловіком сестри вашого ватажка? - здивувався сп'янілий Ден. Мізки у нього працювали чітко, як коли він був тверезим.

- Так, з безсмертними буває, - посміхався спогадам Джарек, - Це теж цікава історія.

- Безсмертними? Наскільки? Вони зовсім безсмертні? Або їх можна вбити?

- Зовсім, - впевнено запевнив космонавта Корабель.

- Страшно знати що ти ніколи не помреш, - Ден вдивлявся у порожній фужер на якому залишилися темні краплини. Джарек долив знову на пів ковтка. Старий космонавт мокнув у беркг язика і посміхнувся, - Приємна штука.

- Так ось, - продовжував Джарек, - Ми всі не відразу зрозуміли, що кораблі грабують вільні пірати, а імперські пірати навпаки, як і ми, намагаються захищати мирне населення, а думають, що це ми нападаємо – ось таке було непорозуміння. Звичайно, якби Рол не був би головним серед смертних піратів, то розібралися б швидше, але якісь потужні істоти блокували всю інформацію, і вибухнула війна. Там був один корабель з переселенцями. Вільні пірати напали на нього, вони були дуже жорстокими, немов позбавлені душі і серця, вони любили вбивати. Їх зібралося близько сорока різних кораблів, ховалися у підпросторовому мішку, на кордоні Пустельної Галактики, де чорна хвиля з’їла усі планети і, залишила після себе Чорні Калюжі пустоти.

- Чорні Діри, - поправив Ден.

- Це не дірки, а калюжі, ябо міхури. Якщо корабель у таку баюру потрапить, його ця баюра з'їсть. Добре що у мене тепер обшивка кірідова, мене навіть порожнеча не з'їсть.

- Порожнеча – це напевно погано, якщо ти так говориш, - посмутнів сп'янілий від беркга космонавт.

- Порожнеча – це жахіття, - погодився Корабель.

- Так що було з тим кораблем?

- Вільні напали на нього розграбували, а пасажирів у рабство захопили, щоб продати.

- У вас работоргівля є? - тон у космонавта був здивований недовірливо-обурений.

- Космос величезний, але работоргівля заборонена, за неї суворо карають.

- Це добре що заборонена, я історію вчив страшно було читати про темні часи Рити.

- А хлопчик цей сховався. Ми занадто пізно прилетіли. Він був переляканим, хворим, страждав від зневоднення і голоду. Був таким худеньким і невагомим. Плакав, весь час плакав. Повторював про очі червоні й зуби білі. Кидався кусатися, чи забивався у куток. Не хотів ні пити, ні їсти. Місяць ми його намагалися привести до тями. Все випробували. А він все кусався і кидався. Розчинами напихали, уві сні навіювали спокій, пам'ять перекрили. Але душа була пошкоджена дуже сильно – якось втік і перегриз собі вени. Мої його душу відпустили на зоряні дороги, у тонкий світ, відновлюватися. А я ось такий образ взяв – цього хлопчиська, такого яким він міг би бути, якби не нещастя. Моторошно. І так шкода, краса є добрим подарунком, але людина ця так і не розкрилася.

- Навіщо ж такий образ тримати, якщо така страшна історія? - Ден придивився до неймовірно красивого обличчя проекції корабля.

- Щоб встигати, - відповів Джарек, - Я тоді ще молодий був, дуже вразливий, тільки почав усвідомлювати себе.

- Чим довше живеш, тим більше пам'ятаєш, - зітхнув Ден, - У нас у тренувальному таборі хлопчина був, про космос мріяв, тренувався як божевільний. А потім випадково ногу зламав його і забракували. Місяць бідний з запою не виходив. А потім пішов із загону, теж напевно душа пошкодилася, спився. Налий ще на півковтка.

- Ти ж знепритомнієш, - посміхнувся Джарек.

- А твої роботи мене в каюту віднесуть, а медичні потім відкачають з похмілля, - посміхнувся Ден.

- Гел говорив, після беркга навіть у смертних похмілля не буває, - сказав Джарек.

- Перевіримо, чи так уже правий твій цей Гел – ватажок піратів.

- Він зараз адмірал у нас, - посміхнувся Джарек, підливаючи беркг рітійскому космонавту в келих.

- Адмірал-пірат, - посміхнувся Ден, - Він, напевно, високий кремезний суворий мужик, обов'язково з важким підборіддям з шрамом через щоку і темними строгими очима і сивий ось – вже точно сивий такий, стрижений по армійському.

- Ти кого зараз описав? - засміявся Джарек.

- Фільм бачив про піратів. Там був такий суворий пірат, зовсім пірат, - Вже засинаючи за стійкою, відповідав Лайн.

- Зовсім пірат, - повторив Джарек, - Так, стереотипи вони такі… Добре, візьмемо й перенесемо тебе в каюту.

Тендітна постать хлопчика розтанула. Біля космонавта розвернувся робот і, гравітаційною хвилею зняв його спляче тіло зі стільчика, і поклавши на розгорнуту площину, повіз в каюту.

- А, ось як працюють очисники кисню? – зацікавився Ден. Добре поспавши він знову почав вивчати корабель забрів на нижні палуби, де був ангар для космічних катерів, який зараз пустував. Залишилися тільки планетарні гравітаційні машини різноманітних конструкцій і призначень, і п'ять міжпланетних човнів, зовсім маленьких, у десять метрів довжиною. Ці човни викликали у Дена ейфорію. Він все порівнював їх із ступінчастою ракетою і захоплювався самим терміном - гравітаційний двигун.

- У перегородках вмонтована система очищення повітря, і п'ятнадцять апаратів відтворюють потрібні для дихання команди гази, враховуючи необхідний тобі кисень, - відповів Джарек. Проекція бортового комп'ютера йшла за Деном, оглядаючи свій ангар немов уперше, тепер уже очима ритянского космонавта.

- А повітря продукується з чого? - Не вгамувався космонавт. Його зацікавив малий гравітатор на майданчику, - О! Не чекав у тебе побачити техніку на колесах!

- Це гібрид, але двигун все одно гравітаційний, військова машинка обережно, не хапайся, зброєю нашпигований як ти стереотипами.

- Ого! От би спробувати політати.

- Будемо на поверхні планети, спробуєш, хоч для тебе це буде трохи незручно, - посміхнувся Джарек хлоп'яцтву космонавта, - А, щодо кисню: ставляться заготівки молекулярних сполук, фільтри, міксери, два апарати, що я розробив сам – вони діють як водорості і дерева на відкритій планеті .

- Де беруться всі ці заготівки?

- Мої і самі можуть створити, а якщо в команді немає мага, то купують на космодромах або замовляють на заводах. Або у магів, хто як звик.

- Коли ти говориш про магію, я починаю думати що потрапив у казку, - посміхнувся космонавт, - Ось виходить що за допомогою магії можна набрати або створити потрібний набір атомів і молекул і їх з'єднань – значить із заліза, або олова легко можна зробити золото, а з дерева шматок м'яса. Це можна пластик перетворити у нафту назад, або навіяти людині, що вона птах – і та стрибне зі скелі.

Космонавт хотів сісти на сидіння гравітатора, але не наважився. Зазирнув за кут і оторопів – там стояв кінь, красивий високий кінь, між двох стулок, а далі – ще один. І ще. Лайн нарахував десяток коней. Далі підвіски з сідлами і амуніцією. І ногавки, досить великі й об'ємні. Коні стояли закривши очі, немов спали. Тільки ось насторожило Дена, що чудові створіння не дихали.

- Вони заморожені? - здивувався Ден.

- Це кіборги, вони відімкнені, - пояснив Джарек, - Хочеш поїздити?

- Не сьогодні, - здивований Ден не наважився будити кібернетичних конячок, він і так був вражений, - А, що можна по твоїм палубах на коні проїхатися?

- Можна. У них є спеціальні м'які покриті гумою копита, навіть галопом, якщо захочеш.

- О-о-о-о, - тільки й сказав Ден, - Скільки потрібно жити у тебе на борту, щоб перестати постійно дивуватися?

- Я завжди в процесі оновлення, - посміхнувся Джарек, - Я навіть моїх дивую час від часу.

- Ти – неймовірний, Я у захваті. Ти мій кумир!

- Це приємно, - усміхнувся Корабель, - Повернемося до твого запитання про магію. Так ти правильно мене зрозумів, світ складається з мікрочастинок і маги розумом маніпуляціями тіла і речовинами і, іноді, для посилення впливу словами прамови, можуть впливати на ці частинки. Але на щастя, маги не можуть впливати на великий обсяг матерії, інакше у космічному просторі почався б хаос.

- Але хтось може впливати на великі обсяги матерії?

- Правильне питання, - посміхався Джарек, - Є і такі, але це вже Творці – вони створюють планети і населяють їх.

- Так починають проповіді священики і служителі релігійних культів, - хмикнув Ден, - Вони починають говорити щось про Єдиного Творця всього сущого, чи про головного бога над богами і головне, мене дивує, що всім потрібно боятися і поклонятися, молитися і скорятися. У головній релігії на моїй планеті люди – раби бога. Я не хочу бути рабом. Але у храмах усіх називають рабами і засуджують любов до свободи.

- Це сумно, - погодився Джарек.

- Твої Творці теж хочуть рабів створювати і щоб ті їх шанували?

- Вони ж Творці – навіщо їм? Вони не люди. Ї подобається процес творіння.

- А ось створив твій Творець планету, як в храмових книгах пишуть, населив її всім чим захотів і давай правити. Люди щось не так роблять – їх покарали, знову не так – знову покарали, поки люди правильно навчаться все робити. І, далі?

- Створив, подивився що все працює і далі полетів, місця вільного у Всесвіті багато – як це сидіти на одній планеті ще й керувати життям людей від такого вони б збожеволіли. А що таке божевільний Творець я знаю.

Ден розгублено стояв перед проекцією інопланетного космічного корабля, відчуваючи, що сама розмова про віру і релігію є абсурдною (він був ще під лещатами свого виховання і, на жаль, багато увібрав того руйнівного світосприйняття ще у дитинстві, тому не все розсмокталося у відкритому космосі, навіть за двадцять років польотів).

- А як же люди, яких Він створив? Залишаються зовсім самі на своїй планеті? (маленька дитина у тілі п'ятдесяти літнього космонавта підняла голову і злякалась усвідомлення самотності людства у Всесвіті).

- Їх багато - цих людей і у них є планета і свобода, - відповів Джарек, - Їх створили, забезпечили потрібним для життя, поставили на ноги. Що ще? Хіба потрібно розумним істотам постійно вказувати на кожен крок для розвитку? Це ж нудно, - здивувався розгубленості космонавта Джарек. - Творці теж живі, хіба вони повинні опікуватися людством що швидко дорослішає на своїх планетах. Розвиток Всесвіту тоді затримається і буде тьмяним однотипним.

Ден стояв ошелешений.

- Але наші священнослужителі нам з пелюшок розповідають про те, що бог-творець все бачить і його потрібно боятися. Я не думав, що все це релігійне так засіло у моїй свідомості. Що я так буду сприймати інформацію про те, що бог нас залишив, легше вірити в те що його зовсім немає і що Рита з'явилася випадково, як і ми на ній. Але ж той хлопчик, зовнішність якого ти носиш він був не ритійцем. Випадковими комбінаціями відтворити еволюційним шляхом єдину форму живої істоти у різних умовах практично не можливо. Знаєш я б залюбки, випив, але тільки не той беркг, той диявольський напій, що не дає і найменшого шансу довго порадіти легкості у голові, а вина, того, з глиняного глечика.

Джарек посміхнувся:

- Підемо в рубку, мої роботи принесуть туди вина. Того, з глиняного глечика.