Політ космонавта

- Я готовий, - мовив Гел. Він стояв у шлюзі, біля люка, вбраний у чорний полотняний костюм, босий, навіть наручі із засобом зв'язку зняв, щоб не активізувати небесні міни.

- Якщо ти вже вирішив що спустишся тути остаточно то я знайшов для тебе вікно, ось у цьому квадраті. До бункера де знаходиться наш Коре недалеко, - Джарек розгорнув перед Гелом карту на силовому полі, з позначеними червоними крапками мінами.

- Замаленьке, - буркнув Гел.

- Для тебе вистачить. Геле, внизу дуже холодно, - попереджав Джарек.

Робот тицяв Гелу у руки куртку із щільної шерсті.

- Я знаю, - відповів Гел, куртку вдягнув, - якщо що, твій механік мене врятує.

- Якщо шо, то зв'язку не буде, - попереджав Джарек, - цікаво як він тебе врятує?

- Одягне скафандр й спуститься на парашуті, - жартував Гел.

- Дурний жарт, - хмикнув бортовий комп'ютер, - Якщо там нікого немає живого, то знайди Коре й зачекай біля нього. Без саперів ти не виберешся, не пробуй. Дрона випустиш коли спустишся нижче хмар, бо інакше він активізує довкола тебе ті міни. Я передам дані рятувальникам. Маю надію ми не активізуємо усі міни що тут невідомо хто заклав.

- Ото буде феєрверк, - пожартував дракон.

- Рознесе планету той феєрверк, - відповів Джарек, - то ж обережно, рятівники прилетять за днів десять.

- Що я тут десять днів робитиму? - запитав Гел.

- Я не знаю, якщо вже так кортить туди спуститись то вже й на місці розберешся, я тут у космосі почекаю. Дрона для збору даних я й без тебе можу запустити.

- Вже одного запустив, він зник, я хоч довідаюсь куди.

- Дракони, - процідив Джарек, - аби кудись влізти.

- А чого десять днів? Ви ж викликали своїх військових на Аргану, то там два чи три дні було, - запитав Ден. Старий космонавт стояв неподалік, спостерігав, цікавився, - а тут місцевих шукаєте.

- Бо Аргана планета нашої співдружності, а Поюпа входить у склад місцевої, - відповів Джарек, - Нам взагалі навіть наближатись заборонили, дозволили тільки коли я пообіцяв розвідку. Вони думають я цивільний.

Люк перед Гелом відкрився. Крізь потужне силове поле повітря не виходило, тому шлюз не зачиняли. Ден зробив крок до люка. Він бачив космос і краєчок великої планети вкритої чорними хмарами, серед хмар блискотіли металеві крапочки мін.

Усі інструктажі, усі правила безпеки, всі версії смерті у космосі, як у списку заборон, з'явилися у голові старого космонавта. Але стояв, мовчки милувався космосом, борючись зі страхом.

Гел взяв залізного м'ячика до рук, обернувся, посміхнувся, і стрибнув наче у воду. Ден підійшов ближче до відкритого люку, побачив як розкрилися великі крила, до планети летів величезний чорний дракон. Мить й дракон пірнув у чорну атмосферу.

- А ми за ним простежити не можемо? - вкотре запитав Ден.

- Ні, - відповів Джарек, - будь-яке силове поле, гравітаційна хвиля, інформаційна хвиля, магічна хвиля, телепатичний сигнал активізує міни.

- Але ти його відчуваєш? - цікавився Ден.

- Лише що він там. Розмовляти з ним не можу.

- А дрон прилетить до тебе?

- Так, за хвилин п'ять десять. Я сповільнив йому рух, й хочу глянути що під хмарами.

У чорних хмарах наче блискавки блиснули, Ден почув як динаміки Джарека передають приглушений звук схожий на грім під час грози.

Постать Джарека у відкритому люці застигла. Корабель чекав. Ден відчув що Джарек нервує. Притулився до теплої переборки. Розглядав ті темні хмари страхітливі, щільні, наче ковдра.

- Певне дрон згорів. І з Гелом щось не те, - врешті мовив Джарек, -Там ще якась сітка є дрона не випускає. Отже не буде у нас даних для рятувальників. Хоча вже є що їм доповісти - усе що туди потрапляє назад не вилітає. А якщо там і рятувати немає кого, крім мого дракона? От дурна ситуація.

- То може я й справді на парашуті спущуся, у мене є рація, у тебе є універсальний приймач, твій дрон запише параметри у цифрах, я тобі у рацію продиктую, ти розшифруєш.

- На парашуті? - перепитав Джарек, - та ви смієтеся з мене, який парашут ми у космосі. Ну добре гел він часом забуває яке крихке тіло у людини, але ти маєш пам'ятати що ти, трясця, смертний!

- ТО висимо тут на орбіті, чекаємо рятувальників, - скептично відповів Ден. А на парашуті з космосу на поверхню я сотні разів спускався. У нас гравітаційного двигуна ще не винайшли. Тільки зараз розробили спуск на реактивному двигуні на такому великому літакові.

- Човен, - мовив Джарек.

- Що човен? - перепитав старий космонавт.

- Старий рятувальний човен, й у нього є парашут, я ще приєднаю до нього амортизатори. Й твоя рація вмонтована у скафандр. Ти певен що хочеш спуститися туди й ризикнути життям?

- Ні, - відповів Ден.

- То чого мені голову морочиш? - Проекція бортового комп'ютера махнула рукою, таки людський жест.

- Але я полечу, - додав старий космонавт.

- З вами збожеволіти можна! Йдемо у ангар, роботи приготують усе.

Ден спустився у ангарний відсік де стояли різні кораблі для космічних польотів і гравітаційні машини але зараз усі вони нічим не могли допомогти, роботи ладнали старезний аварійний човен знятий з якогось цивільного корабля. Ретельно складали парашут, усе перевіряли.

Ден відчув збудження і страх. Серце билося як шалене. Але він і справді хотів бути учасником цієї божевільної пригоди, давно не відчував себе таким живим.

Тримай це амортизатори приліпи їх до рук ніг і пояса на скафандр, такі ж я наліплю на човен, - Джарек простягнув Дену легкі браслети й пояс, - Я їх запрограмував увімкнуться над поверхнею, врятують якщо що, якщо човник з парашутом не спрацюють.

- Якщо що? - перепитав космонавт, - якщо парашут не відкриється?

Роботи допомагали йому вдягнути скафандр, наче все життя тим займалися. Ден не міг повірити у те що відбувалося, вдягав свій звичний скафандр й озирався, наче мав побачити не велетенський трюм гігантського корабля а тісні відсіки ритянської орбітальної станції.

- Даер тесс, - лаявся корабель, - Якщо парашут не відкриється то не активізуй гравітаційні поплавки, поки не пролетиш ті хмари, бо тебе розірве? Я зависну над тим спалахом, ти туди впадеш. Уся апаратура увімкнеться автоматично, считає дані й виведе цифри на цей монітор. Я на зв'язку, маю надію радіозв'язок можливий. Є час передумати.

- Парашут відкриється автоматично, коли пройду крізь ті чорні хмари, там підвищена радіація? - Ден трохи нервував. Руки трусилися.

- Ні то були не ядерні бомби, - відповів Джарек, - але трохи є. Старий човен тебе захистить.

- Парашут точно відкриється? - Знову запитував Ден.

- Так, вірогідність дев'яносто дев'ять, - запевнив Джарек.

- Дякую, а без твоїх дев'яносто дев'яти я мало боявся, - усміхнувся старий космонавт.

- Човен старого зразка, але має хороший парашут й амортизатори, якщо парашут не відкриється натиснеш червоний натискач, оцей він почне світитися, якщо що. Човен розпадеться й ти стрибнеш, човен взагалі для пасажирів круїзних лайнерів, ти точно впораєшся. Гравітаційні браслети надійні на сто процентів.

- А якщо радіозв'язок також блоковано?

- Тоді вже не знаю, буду думати, - відповів корабель.

- Кислю мені вистачить на п'ятнадцять днів? - знову перепитав Ден, одягаючи білу шапочку.

- Кисню вистачить. Гел на поверхні тебе точно знайде, - відповів Джарек, - він відчує.

- Головне щоб повітря було у балонах, - попередив Ден.

- Я приєднав балони з наших скафандрів, повітря вистачить на десять днів, - відповів Джарек, посміхнувся.

- Мамо що я роблю? - сміявся космонавт, й увімкнув рацію, - раз, два, як мене чути?

- Цікаво, чути добре, голос скрипить, як давно я цим не користувався, - Джарек дивувався як мала дитина, - У мене навіть примітивна брудна ядерна бомба була, тільки вона нам не знадобиться, - відповів Джарек, - у цій ситуації. Мабуть. Залазь.

Ден із сумнівом оглянув блискучу сигарку, човник:

- Наші капсули для спуску були більшими.

- Цей човен надійний, такі на старих круїзних кораблях досі використовують у разі чого. Катастрофи трапляються, - мовив древній корабель, - я твій ранець полагодив, приробив до нього колесики, можеш використовувати як машину.

- І що там було зламано? Цікаво через що я ледь не загинув?

– Матеріали не підходять. У холоді зникла напруга, я замінив на холодостійкі дроти.

- Помилка інженера! - лаявся Ден, - повернуся я їм розкажу у гарних виразах де вони не праві! Якщо виживу.

Джарек посміхнувся.

- Виживеш, я усе проаналізував, хіба ефект фатального невезіння.

- Ти комп'ютер, яке фатальне невезіння Джареку? - жартував Ден. Він вже ліг у капсулі, відчував що досить зручно, але як буде коли капсула випаде із Джарека.

- І що що я комп'ютер. Я маю враховувати такі фактори як тотальне невезіння, бо я дуже старий військовий корабель. Тотальне везіння також трапляється, чого тобі зараз і бажаю. Щасти до зустрічі, привіт Коре.

Джарек закрив рятувальну капсулу з великим віконцем й роботи спустили її на гравітаційних подушках нижче силового поля.

Ден відчув знайому невагомість. Поки капсула не почала падати під тяжінням великої планети у чорні хмари.