Політ космонавта

Ден прокинувся. Йому наснилося, що він на борту ритійської станції, коли прокинувся залишалося відчуття наче він вдома. Те саме штучне посушливе повітря з домішкою хімікатів та фізіологічні запахи. Та ж спека та хропіння лейтенанта зоряного флоту Рити, зоряного флоту, Дену напівсонному стало сумно, невже пригода у космосі йому наснилася.

Ден розплющив очі й сів. він знаходився у великій кімнаті з колонами й сферичною стелею, тьмяно освітленою жовтою лампочкою. Ще сонному лікар Коре допоміг зняти скафандра, який тепер лежав брудно-попелястим манекеном у кутку кімнати, увінчаний шоломом. Навпроти Дена сидів незнайомий молодий чоловік у жовтому комбінезоні забрудненому плямами крові. Обличчя заросло щетиною, видно кури жовті від йоду. Чоловік зняв жовту шапочку і тремтячою рукою потягнувся до термоса. Він зацікавлено дивився на Дена почервонілими від хронічної втоми очима. Запитав з усмішкою:

- Ти той новенький, який за драконом на парашуті прилетів? Я Панґу, лікар Панґу.

- Ден, космонавт, - усміхнувся у відповідь ритієць.

- Ще хтось використовує у космосі цей старий термін? - здивувався лікар Пангу.

- Я починав свою кар'єру літаючи у космос на східцевих ракетах, то ж для мене цей термін ще актуальний, - відповів Ден.

- Це якийсь раритетний космічний транспорт? - запитав лікар.

- Дуже раритетний і небезпечний, - відповів ритієць, - певне такий залишився тільки на моїй планеті.

- А там біля грілки спить той самий дракон? - перепитав лікар Пангу, сьорбнув гарячого напою з різким, але приємним запахом.

- Так, - погодився Ден, й запитав, - маю надію ви його не боїтеся, Тут щось усі налаштовані проти драконів.

- Я не боюся, - відповів лікар. Підвівся підійшов до Гела який спав загорнутий у три ковдри біля грілки, присів поруч розглядав, - Такий юний, на вигляд, - посміхнувся. - Тут не усі проти драконів. Ви мабуть познайомилися з Тау і Дором вони з планети Ману-32 там високорозвинена технічна цивілізація, вони нічого не знають про драконів. От і бояться.

- Ману-32? - дивувався Ден - а є Ману-31? - йому ритійцю, який вперше зіткнувся з космічним співтовариством, хотілося добряче розпитати усіх цих представників інших планет та світів.

- Я наприклад з Ману-15, - відповів доктор Понгу, - А всього колишніх колоній планети Ману сорок одна, але тепер це співтовариство, а не колонії, і всі планети стали повноправними Ману. А ви як я розумію з галактик Гнізда, як і лікар Коре?

- Я з планети Рита, - відповів Ден, - мене підібрав корабель лікаря Коре у відкритому космосі.

– Рита? - здивувався лікар Понгу, підвівся. - Я раніше не чув про вашу планету. Де вона знаходиться?

– Я зараз навіть не можу відповісти на це запитання. Знає великий корабель, на якому я сюди прилетів. На Риті інші позначення та назви планет. Ми називаємо наше сузір'я Н-12-62-п-8.

- Ми поговоримо про це, це неймовірно цікаво та я мушу йти на мене чекають пацієнти, - Пангу знову відкрив термос, випив гарячого напою, - я радий, що ви живим долетіли до поверхні планети, хоч тут і пекло, - посміхнувся і вийшов обережно прикривши двері.

Ось здавалося б приємна людина, подумав Ден, а відчуття від розмови зовсім не приємне.

Прокинувся Гел, вивільнився з-під купи ковдр. Його скуйовджене волосся саме забралося з обличчя, загорнулось у вузол на потилиці. Якийсь час Гел дивився у сіру стіну. Потім потім помітив Дена й усміхнувся, запитав:

- Ти справді з парашутом сюди стрибнув у шлюпці?

Ден тільки тепер усвідомив яким божевіллям було рішення приземлитись на Поюпу на парашуті у скафандрі ритійського зоряного флоту, під захистом тендітного космічного рятувального човна.

- Це вражає, - з повагою сказав дракон.

- Божевілля, - усміхнувся космонавт, - погоджуюсь що героїчне.

- Погоджуюся, - засміявся Гелл. Зім'яв ковдри собі за спину, щоб не опиратися в холодну стіну, попередив, - неприємний той лікар, з яким ти розмовляв.

- Я відчув, - відповів ритієць. - У нас на Риті про таких говорять слизький.

- Йому таке підходить, - погодився Гел.

Двері відчинилися увійшов лікар Коре. Для нього дверний отвір був надто низьким, але він уже звик нахилятися, входячи у двері. Ден із захопленням дивився на лікаря. Він не розумів свого захоплення цим суворим дядьком.

Лікар Коре привітався з Деном й запитав у Гела:

- Ти вже прокинувся мій рятівнику.

- Та годі, - засміявся Гел.

- Я зв'язався з Джареком, завдяки тому пристрою який привіз наш механік, - Коре поставив електричний чайник у режим нагрівання. Приготував залізні кухлі, кинув туди сухої трави і взяв із ящика пакунок із їжею, простягнув Дену, - візьми. Тобі їсти потрібно частіше, ніж іншим. Відкриєш, воно нагріється.

Налив у чашки окропу і в одну додав спирту й насипав певне півпачки цукру, віддав Гелу. Подивився із сумнівом на Рийца і йому в чашку з гарячим чаєм хлюпнув спирту.

– А собі? - запитав Гел.

- І без того очі на ходу заплющуються, - відповів Коре.

- Допомогти можу? - просив Гел, зробив маленький ковток солодкого напою зі спиртом.

- Нас врятують через днів десять двадцять, але завдяки божевільному подвигу нашого механіка, - Коре посміхнувся, - за днів п'ять ми отримаємо ліки продукти й головне воду. На парашутах.

Ден усміхнувся:

- Не дякуйте. А ви вже давно знайомі?

- Та вже близько чотирьох тисяч, - відповів Коре, - мені вже час медаль давати за тривалу дружбу з драконом.

- Ви безсмертний? - здивувався ритійський космонавт.

- Так сталося, - відповів Коре, і подивився на Гела який сьорбав чай з цукром та спиртом, звернувся до нього, - мені потрібна твоя допомога. Є кілька людей яким потрібно допомогти. У нас закінчилися знеболювальні.

Гел сумно глянув на Коре:

- Спробую допомогти.

- Я вмію робити перев'язки, - мовив Ден.

- А розповідати казки? - несподівано запитав Коре.

- Немає досвіду, але якщо потрібно, - Ден здивувався, - якщо не жарт.

- Та вже який жарт. Врятували багато дітей, вони вже нам на голови вилазять, треба чимось їх відволікати від витівок.