Подобою людини

Де кожен порух змінює світи...

Сумні, одинокі, безсильно вразливі,

Даровані вітру і синьо-містам.

Часом нещасні і дуже щасливі

Міряєм погляд у темний загал.

Каміння лежить, а вода утікає.

Люди загрузли - піщаний мурал.

Зна́йдеться воля, що всіх ізгадає,

Тільки сьогодні - на втечу потал.

Сунеться хмара у сонці долоні,

Котиться вірою чиста сльоза.

Ми знов потонули у власнім полоні,

Тільки й здушила гаряча роса.

Ми ж таки люди і навіть без бою,

Часом глибокі, а часом пусті,

Ладні кричати - і стати горою,

Ладні мовчати - і сіять віки...

07.06.2023