Мідь та пшениця

Три роки потому.

Саша Грінблад приїхала на конференцію до Сінгапуру.

Кілька днів тому вона гуляла з мамою в Сеулі де та була у відпустці зі своїм молодим чоловіком. Хоча кілька років тому Саша була впевнена, що мама зійдеться з продюсером з яким постійно гиркалася. Чоловік був просто втіленням альфа самця з любовних романів. Та Юджинія Грінблад якщо ненавиділа когось - так до кінця. Вона вижила його з роботи. А за пару обрала собі випускаючого редактора, молодшого від неї на 20 років, що вже давно був таємно закоханий в неї. Він огорнув Юджинію турботою і ніжністю. Вона була щаслива з ним. Саша була за них рада.

Конференція була для молодих вчених і дівчина приїхала не як асистент професора, а як безпосередній учасник. Представлятиме нове покоління наноботів з якими вона вже ходить пів року. Вони постійно передають інформацію про зміни в організмі на смарт годинник: пульс, тиск, водний баланс, шкідливі речовини.

Під час виступу вона ловила на собі уважний погляд білявого красеня. Під час перерви він сам її знайшов.

- Цього разу, на вас піджак підходящого розміру міс Грінблад.

Дівчина уважно роздивилася молодого чоловіка.

- Річард?

- Так! Це я.

- Річард! - вона мало не стрибала від радості і полізла обніматися зі старим знайомим. Той трохи зашарівся. - Як же ти виріс!

Той покрутився показуючи себе зусібіч. За три роки він добряче витягнувся.

- А як ти тут?

- У складі делегації від університету. - він вказав на натовп, що оточив лондонського професора.

- А я тут сама. Слухай, я стільки тобі хочу розказати. Я часом уявляла наші діалоги. Чому ти мені не написав? - і вона стукнула його по плечу.

- Пробач, пробач. - хлопець виставив руки в захисному жесті. - В мене після повернення додому відібрали телефон і обмежили доступ до інтернету.

- Жорстоко.

- Ти ж бачила реакцію мого батька.

Дівчина покивала.

- Мамина реакція була сильнішою в десятки разів. - дівчино співчутливо погладила по плечу. - Мене мало не запроторили до військової академії. Про вступ до закордонного вишу і мова не йшла. Добре хоч тато заступився і виборов мені право вступити на факультет кіберології.

- А чому ж ти потім зі мною не зв'язався?

- Я банально забув пароль від аккаунта.

- А новий завести?

- Мені було соромно, що раніше не написав. І я вирішив що наступного разу зявлюся перед тобою не шмаркачем, що начитався різних статей, а достойним науковцем, що зробив важливий вклад в кіберологію.

- І що таке ти зробив?

Організатори почали всіх запрошувати на пленарні засідання.

- Давай після конференції разом погуляємо. Мені є що тобі розказати.

- Добре!

І розійшлися різними залами.

Потім вони гуляли. Річард розробив удосконалення програмне забезпечення для нанороботів і готував документи на патент. За що отримав багато похвали від Саші.

Смарт годинник дівчини постійно вібрував сигналізуючи про підвищенне серцебиття. Попри явне хвилювання дівчині було комфортно і затишно в компанії цього хлопця. Вони проговорили всю ніч блукаючи вуличками міста. На ранок обидва розуміли, що не хочуть розлучатися.

Два роки потому

Річард закінчив Лондонський університет і збирався вступати на аспірантуру до Каразінського.

Саша захистила кандидатську роботу і тепер працювала над дисертацією.

Весілля вони справляли у Лондоні. Мама нареченого наполягла. Раз вже її син переїздить в іншу країну то хай хоч одружиться на Батьківщині.

До найфешенебленішого готелю Рітц з'їхалося багато гостей з боку нареченої.

Поки всі милувалися танцем молодят, до матері нареченої підійшла її давня подруга.

- Саша як і ти обрала хлопця помолодше.

Юджинія розсміялася на це зауваження. А поглядом шукала у натовпі чоловіка, що пішов за смаколиками для неї.

- А пам'ятаєш ти засмутилася коли Роберт Паттінсон і Сьюкі Вотерхаус оголосили про свої стосунки?

- Пам'ятаю.

- Ти мало не плакала, що він тебе не дочекався.

- До чого ти ведеш?

- Ти не здобула собі Роберта Паттінсона у якості чоловіка, зате отримала у якості свата.

- Звучить як тост!

І вони цокнулися келихами.