Розстріляне сонце

Кольорами веселки малює дитина

Літо, сонце без хмар, поруч небо блакитне.

На ланах, де вже жито колоситься файно,

Намалює себе, поруч з братом, звичайно.

Перехрещені стежки, там в окопах солдати,

Їм в атаку іти, їм не час малювати.

Ось малюнок дитини, приховані сльози,

Перетворить всі вибухи в травневі грози.

Бій закінчився, тягнуть наших на ношах,

Ось хлопчисько,«зелений», на горобчика схожий.

Погляд лікар відводить, бо в хлопчини «без шансів».

Ця війна, що вбива, не взнає реверансів.

І блакитнії очі вдивляються в небо,

І останньої миті сказати так треба.

Він малюнок дістав вже слабкою рукою,

Де розстріляне сонце цією війною.

Де все жито залите юнацькою кров‘ю,

Де весь аркуш просочений брата любов‘ю.

Він останній ще раз в небо очі підняв.

Він на братика щастя життя обміняв…

18.06.23

Гречишнікова Тетяна