Фестиваль Сонця і Місяця

Сола Ташенг

Переглядаю новини міста. Фестиваль Місяця й Сонця, на яке хотів потрапити кожен мешканець Ейлінору, але не кожному була дана така можливість. І я саме з таких, зі своєю мамою Айрінеллою, жила в найбіднішому районі, і надії що хтось справді пришле запрошення не було.

А без нього потрапити туди неможливо.

- Соло, - почула  голос мами.

- Іду мамо, - сказала закриваючи вкладку.

Ще не встигнувши спуститись почула дзвінок в двері і завмерла.  Можливо це саме те чого я чекаю

- Відкрий, будь ласка.

Можна було і не просити, швидко побігла, але спочатку запитала

- Хто там?

- Вам запрошення на ім'я Сола Ташенг.

Здається в цю мить серце завмерло, а дихати перестала.

- Так це я, - сказала відкриваючи двері.

- Тримайте, - він передав конверт і швидко пішов.

Звичайно, кому взагалі захочеться довго залишатися в цій дірі. Не сказала б, що  погано жили, більше це нагадувало, що вони від когось переховуються.

- Соло? Що там?

- Запрошення, - тихо промовила.

Я передала їй в руки конверт, вона відкрила його і почала уважно читати текст. Один раз, другий.

- Як виглядав той хто передав його тобі? - її погляд нічого не виражав.

- Я не пам'ятаю. Але у нього точно було волосся золотого відтінку зі сріблястими і темними локонами.

Конверт випав з її рук, але вона не звернула на це увагу.

- Це був він. Знову прийшов руйнувати моє життя, - розлючено прошипіла мама.

- Ти знайома з цим хлопцем?

- Соло, йому тисячі років, - відповіла вона ледь посміхнувшись.

- Він безсмертний, і тому так молодо виглядає?

- Саме так. Лорі мандрівний музикант, який підпорядковується Хранительці і це нагорода за його працю. 

- Тій самій? - вражено запитала.

- Тій самій, - фиркнула мама.

Колись мені теж прийшов такий лист, я була така щаслива взнати, що можу стати обраною. Це було як запрошення в казку, яка розбилася об реальність.

Народилася ти і нам прийшлося ховатися від Хранительки.

Не знала, що відповісти.

- Я так сподівалася потрапити туди, а тепер що?

- У мене є одна ідея як сплутати всі карти Хранительці, а у тебе буде можливість справді насолодитися фестивалем.

- І що ти пропонуєш?

- Я піду замість тебе, ми достатньо схожі щоб нас могли сплутати.

- Це звичайно все чудово, але де ти візьмеш запрошення для мене.

Вона засміялася.

- Вперше ми всі наївно віримо в магію цього свята, але вже давно з нього зробили дешевий спектакль і це справді занадто сумно.

- А якщо я істинна обрана?

Мама кивнула.

- Це можливо доню і я сподіваюся на це, але для цього тобі не можна виступати відкрито, інакше спіткає подібна до моєї доля.

- Тоді я погоджуюся з тобою, але хіба у тебе вийде це провернути?

- Ти підеш під моїм ім'ям. Я знаю чари, які допоможуть зробити це. Можеш йти збиратися поки я все зроблю.

Зібравши рюкзак думала спускатися, але як в трансі відкрила одну з шухляд і вийняла кулон, який був у мене з народження і був єдиною згадкою про мого батька. Застебнула в себе на шиї і сховала під футболку.

- Мамо, я вже.

- О ти взяла захисний амулет.

- Тобто?

- Лоренс зрозумів, що щось не так і перед тим як Хранителька забрала його віддав мені цей амулет. Цікаво, може через нього ми й досі живі?

- Що сталося на фестивалі? - запитала я ще раз.

- Ми не врахували те, що Хранителька все знає, але тепер я виправлю свої колишні помилки. Я повинна захистити тебе.

І звільнити Лоренса від впливу Хранительки, - тихо прошепотіла вона.

- Це дивно. Є ще щось, що я маю знати.

- Відірвися на повну, але не втрачай пильність, інакше програєш.

Вона сіла в крісло тримаючись за голову.

- Цитрамон дати? - ми не використовували магію, щоб нас не вистежили і весь цей час прикидалися звичайними людьми.

- Ні це через те, що я хочу згадати закрите блоком. Але я спробую.

Лоренс говорив про якусь печатку і вона може з'явитися лише на Фестивалі.

І я знайшла її, Соло, а після того я прокинулася вдома вагітна тобою.

- Хранителі Сонця і Місяця, я хочу потрапити туди лише, щоб розгадати, що сталося двадцять років тому!

- Чудове рішення.