Роздуми про нас та наших батьків

***

Вітаймо, поки є кого вітати,

Заїдьмо до містечка чи села!

Буденні справи важко полишати,

Щоб прилетіти до старої хати,

Де наша казка з нами прожила?..

І так минають швидко дні за днями,

У нас ще більше невідкладних справ...

Стежки в дитинство плачуть споришами,

Чомусь давно нема дзвінка від мами

І тато про річницю не згадав...

Зненацька тиша охопила душу:

Спинилась божевільна круговерть...

"Я Вам, татусю, щось сказати мушу,

Я Ваших рішень, мамо, не порушу!...

...Та вже до Вас підкралась хитра смерть"...

Чого ви варті, о нестерпні справи?

Від вас забігти б в теплий тихий рай!..

А там вже докоряють буйні трави,

Немає до дитинства переправи,

Стоїть порожній милий серцю край...

До діда хочуть внучки та онуки,

Бо дід від них нікуди не спішить.

Розкаже щось, або візьмена руки...

Немає більшої у світі муки,

Як дітям про цю втрату говорить...

(18 червня 2023, Гданськ)