Вересневий ранок, або курортне прибережжя

Вересневий ранок, або курортне прибережжя.

Черговий оберт Землі навколо Сонця вступає майже в останню стадію. З’являються все більше ознаки осені. Змінює колір та висихає листя. Ним же все більше встилаються асфальтовані алеї в парках, та і взагалі, в місті. Дні зменшуються, і від того здається, що робиться дуже похмуро, наче перед дощем. Ще трохи, і сезон осінніх дощів буде вимагати взуватись у гумове взуття, та, при виході з будинку, брати парасолі.

Тільки на приморській зоні досі триває літо. Туристичні заклади балтійського прибережжя продовжують курортний сезон і обслуговують туристів та інших гостей.

Кожного ранку в той самий час, коли ще майже пусто біля моря, приїздить фургончик-кав'яренька. Тендітна дівчина дуже спритно крутить педалі цієї конструкції. І, здається, ще легше вправляється з кермом диво-автівки. Водійка зупиняє кавовоз між двома рестораціями, саме на широкій пішохідно-прогулянковій стежці, по якій можна далі пройти до наступного курортного балтійського містечка. Вона розкриває борти своєї диво-вантажівки, і з'являється дуже оригінальна міні-кав'ярня. Потім дівчина одягає яскравий фартушок, щоб її бачили звідусіль. Ще кілька приготувань... І ось, вже вистроїлась черга ранкових любителів кави.

А кількома годинами раніше, на самому узбережжі, хлопці із металошукачами пронизують пісочну зону. В ході останніх дій в світі, не зовсім зрозуміло для чого. Чи то вони вишукують загублені коштовні прикраси, чи то інший непотріб, щоб очистити пляжну зону. Чи то додатково перевіряють прибережжя на безпеку.

В приморських рестораціях в цих хвилинах починається звичайний робочий рух. Персонал виставляє ресторанні меблі: відпочинкові стільці для туристів, шезлонги для пляжників. Прибирають, сервірують для сніданків столи. Приводять до ладу територію, бо вітер розносить по різним кутам осіннє опале, поки що вересневе , трохи пожовтіле, але більше сухе і скручене листя. Та іноді йдеш, і це листя на темній утоптаній землі, або на зеленій траві, зовсім не виглядає сміттям. Такий собі ресторанний осінній декор. Від якого піднімається настрій. Ще не зовсім жовте, не зовсім помаранчеве і червоне листя, бо ще не жовтневий сезон та не листопадовий. Так ось, ці трохи недорозкольоровані, ще доволі поодинокі, трохи сухуваті, та від цього скручені, листочки летять і обертаються навколо себе від повільного вітру, перекатуються по всій довжині зеленого покриття трави, проминаючи столи і лавки, де через кілька годин прийдуть відвідувачі. Постійні відпочиваючі і забіглі одноразово. І перші і другі зручно розташуються на лавках чи стільцях, а ногами будуть утоптувати під столами в траву ці мандруючи ознаки вересня...

Повертаючись фізично і думками на стежку з кавофургоном, вдихаєш аромат темно-ще темнішого коричневого espresso, який був отриманий першим замовником у streetfood посуді, потім темно-кремового коричневого cappuccino з наступного паперового стаканчика. І одночасно у вуха запливають не гучні звуки хвиль, які м'яко і повільно вдаряються в береговий пісок і майже без шуму розбиваються, утворюючи невеликі бризки в повітрі і піну на піску.

А ти стоїш посеред цього всього, глибоко вдихаєш, потім повільно видихаєш, іноді, навіть, дуже повільно. Дивишся на годинник і розумієш, що треба пройти ще з кроків десять, щоб почати свій робочий день...

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.