Руки

Твої дужі руки мною володіють,

Пойнятий серпанком в світовирі меж.

Ти пробудиш щастя, розхвилюєш мрію-

Слово, що згубила, вже не повернеш.

Ти- моя уява, нереальна дійсність,

Ти танок одвічний, струни лихоліть;

Світонезліченність, жити- диво-цінність-

Страшно загубитись в променях жахіть.

Тихе надвечір’я, холод і обійми,

Напишу на серці віршовим пером.

Опишу я стани нот життя й сузір’я,

Я відчую щиро те, що десь за склом.

Дивною для люду, чорною злобою

Я окрилюсь зараз, та й повік віки.

До кінця життєвого владою й ганьбою

Буду будувати у собі шляхи...

(липень 2023 р.)