Холодний закуток

00095
Публікація: 14.07.2023
Вірш
Завершено

Якщо людина не поспішає додому - нема до кого...

Холодна підлога і тепла кишеня.

Мерзне у закутку рідне пальто.

Знову ПОТРІБНА у бурі мішені

В'яже не змінне роками бордо.

Сітчасті ноти і лампа морелі...

Стукає в сі́ряву біле звено...

Вона відгадала жагу епопеї,

Коли задивилась у життє-вікно.

Їй було страшно, безсило й нестерпно.

Стіни давили на чорну імлу.

Вона одинока і це вже доземно...

Думка всоталась у тиху зорю...

Скинуто ночі, але не киреї,

Змінено сонце, та грає вода.

Вона одиноко схилилась на двері...

І чула той спомин...лише пустота...

12.07.2023

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі