Не та

Смійся гучніше інших, сяй яскравіше, ніж сонце, вплітай у волося любисток і анемони.

І закарбуй собі в пам'яті врешті-решт.

Все даремно. Не допоможе.

Розбери себе на частинки, порви по швах, переший по чужому лекалу й ескізу.

Але є скло від пляшки, а є кришталь.

Вночі можна спутати. Зранку — це зовсім різне.

Пройди крізь вогонь, стань міцніше за сталь, або вийди живою з грози і дев'ятого валу.

Стань королевою сотні чи тисяч сердець.

Все одно.

Очі в тебе не сині, а карі.

Складай зброю. Души надію, поки мала. Це поразка. Не відступ — капітуляція.

Знімай маску і полічи до ста.

На дев'яносто дев'ятому разі зрозумій, що ти — не вона.

Не п'єш каву без цукру, не граєш на піаніно.

Досить гріти за серцем наївну мрію.

Безгадійно і зовсім дарма.

Мала б знати, у кожній казці — принцеса лише одна.

Її не міняють, не заміщують,  не вимінюють.

Усміхнися промінню сонця, вп'яній від весняних трав.

Ти не пропаща.

Просто зовсім не та.

А твій максимум — найяскравіший ліхтар.

Та жоден ліхтар не замінить людині Сонце.