2
Чоловік так наголосив на останньому слові, що Соломія, не роздумуючи, помчала до крісла та сіла в нього. Грізний голос Руслана, немов звук грому, пролунав над вухом:
- А Ви амбіційна. Одразу поцілили у капітанське крісло. Сядьте на своє і не маячте перед очима.
Почулися смішки майбутніх колег. Так незручно себе дівчина ще ніколи не почувала. Вона підвелася та боязкими кроками наблизилися до іншого вільного місця та сіла в нього. Побачивши перед собою штурвал, панель управління та гартоване скло, полегшено зітхнула - цього разу вона не помилилася з місцем. Опустила голову та пробурмотіла:
- Вибачте, це все від стресу. Ще не оговталася після метасну.
Звук сирени стих, але натомість почулася інша писклива мелодія. Зв`язковий поспішив повідомити:
- З нами намагається зв'язатися бойовий корабель «Фортуна» на чолі з капітаном Артемом Пазеренюком.
Соломія мимоволі здригнулася. Як той, від кого вона тікала, зміг знайти її? Здавалося, все зробила вірно. Документи якісні, навіть альянс не запідозрив підробки. Як її вистежили? Руслан дав дозвіл і голографічне зображення колишнього начальника замайоріло навпроти проєктора. Одразу впізнала холодний погляд його блакитних очей від якого по спині пробігся морозець. Вони, як завжди зарозуміло виглядали з-під світлого чуба, який невеликими рваними пасмами спадав на чоло. Дівчина боязко втягнула голову в шию та намагалася сховатися за крісло. Знайомий владний голос неприємно пронизав слух:
- У мене є інформація, що на Вашому кораблі знаходиться людина, яку я розшукую. Віддайте її мені й спокійно продовжите свій курс. Якщо відмовитеся – на Вас чекає обстріл і я все одно заберу дівку. Я в будь-якому випадку отримаю бажане. Яким способом – вирішувати Вам.
Капітан насупив брови. Здавалося, на своєму чолі зібрав усі хмари атмосфери, що невеликими складочками зібралися на лобі.
- Ви смієте погрожувати мені?
- Я попереджаю. Маєте на роздуми п`ять хвилин. Зараз надішлю Вам дані об`єкта, що мене цікавить.
Зв'язок перервався. Артем був як завжди лаконічний і нетерплячий. До Соломії підкралася думка, що її пробудження та поява Пазеренюка - це не простий збіг. За кілька секунд капітан озвучив найбільший страх дівчини:
- Він бажає отримати якусь Соломію Квінську. Микито, пробий по базі даних, у нас є ця жінка серед пасажирів?
Соломія приречено заплющила очі. Схоже, сама того не бажаючи, вона піддала під ризик весь корабель. Микита – зовсім молодий чоловік, майже юнак з ідеально поголеними щоками та лисою головою, на якій красувалося татуювання змії, уважно вивчав базу даних своїми очима. Зрештою, розгублено повідомив:
- У нас немає цієї людини. З таким іменем пасажир відсутній.
- Значить, всі проблеми відсутні. – Капітан полегшено видихнув та сів у своє крісло. За кілька хвилин знову почувся сигнал від «Фортуни». Цього разу Артем говорив стриманішим тоном:
- Я готовий забрати дівку. Виведіть її із метасну. Мій космокар пришвартується у Вашому ангарі, солдат забере Соломію і ми забудемо про існування Вашого корабля.
Кожне слово ранило серце дівчини. Не хотіла повертатися до гострих лап цього тирана, але наражати на небезпеку стількох людей вважала не правильним. Непомітно закралася думка добровільно здатися, але якщо Артем отримає бажане, то це поставить під загрозу виживання всього людства. Вона мовчки шукала варіанти, як виплутатися з цієї халепи. Капітан, добре поставленим голосом, впевнено заявив:
- У нас немає пасажира з таким іменем, Ви помилилися, то ж у подальших діалогах я не бачу сенсу.
Артем хижо зіщулив очі та повчальним тоном мовив:
- Те, що її немає у Вашому списку, не означає, що Соломія з Вами не летить. Я особисто зійду на Ваш корабель та загляну в обличчя кожного пасажира. Впевнений, вона зараз солодко спить.
- Це виключено. Згідно з інструкціями я не можу приймати на корабель гостей, тим більше дозволяти нишпорити на ньому.
- Якщо Ви не приймете мій космокар, то Ваш корабель потрапить під нищівне бомбардування. Я все одно отримаю бажане.
Соломія ще більше втиснулася в крісло. Боязко спостерігала за реакцією капітана, адже тільки від нього залежить її життя. Він виглядав спокійним, жодна риса обличчя не виказувала хвилювання і, здавалося, – у цього чоловіка зовсім відсутні емоції. Байдужим тоном впевнено заявив:
- У нас немає Соломії Квінської. Наполегливо рекомендую позбутися цієї нав`язливої ідеї, Ви ніколи не ступите на борт мого корабля.
- У такому випадку до Вас завітають мої ракети.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!