Зміст

3

Ці слова звучали мов вирок. Зображення Артема зникло, але це не дозволило дівчині полегшено дихати. Почувалася винною, що втягнула екіпаж корабля у таку ситуацію. На борту активно обговорювалися подальші дії. Зв`язковий пропонував прийняти гостей на кораблі. Вони упевняться, що дівчини немає і покинуть його. Капітан не погоджувався, не бажав зустрічатися з бандитами та піддавати ризику пасажирів. Перший пілот зауважив, що вони й так потрапили у ризик. Ворожий корабель менший і маневральніший, до того ж у нього більша вогнева міць. Поки точилася словесна перепалка між чоловіками, Соломія відчайдушно намагалася знайти вихід. Уважно дивлячись на зоряну карту, її відвідала непогана ідея. Щоб привернути до себе увагу, вона підвелася та поділилася своїми думками:

- Здається, я знаю як позбутися «Фортуни». – Чоловіки перевели на неї погляди й Соломія продовжила: - Поблизу знаходиться незвична планета. – Вона тицьнула на неї пальцем на голографічному зображенні. - У неї сильне гравітаційне поле. Якщо ми заманимо «Фортуну» у зону її дії та пошкодимо ракету носій, то планета притягне корабель до себе. Таким чином вони не зможуть злетіти. Я дещо чула про Пазеренюка, це не єдиний його корабель. Впевнена, опинившись у скрутному становищі, він викличе на допомогу інший космічний апарат. Ми тим часом опинимося на значній відстані, і вони нас не наздоженуть. «Надія» масивніша за своїми розмірами, тому навіть якщо випадково пролетить на близькій відстані, то на неї гравітація не вплине.

Артилерист Павло поспішив заперечити:

- Ми не можемо завдавати удар по бойовому кораблю, він нас розчавить як комаху.

- Я цього і не прошу. Один влучний постріл по рекеті носію і все, вони спіймалися у тенета планети.

Чоловіки жваво обговорювали цю ідею. Вирішальне слово було за капітаном:

- Я бачу у цьому сенс. Варто спробувати.

Перший пілот з неприхованим азартом схопився за штурвал. Соломія, слідуючи його прикладу зробила те ж саме. Корабель змінив курс, наближаючись до планети. Перший пілот, якого звали Сергій, пояснював на карті їхній маршрут та говорив чіткий план дій. З почутого Соломія зрозуміла не так багато. Сподівалася, що її участь у цій операції буде мінімальна, адже як управляти кораблем не знала. Почула наказ змінити курс на сорок шість градусів. Її очі перелякано забігали дисплеєм, шукаючи хоч якусь підказку. Вона сильніше стиснула штурвал та просто повернула його вбік. Сергій одразу заволав:

- Ти що робиш? Я ж чітко сказав на сорок шість градусів. - З переляку дівчина забрала руки зі штурвала. Перший пілот дивився на неї так, ніби вона вчинила непоправний злочин. – Ти взагалі вмієш управляти кораблем?

На щастя крик артилериста позбавив її від відповіді:

- Атака! – Корабель відчутно струснуло. - Я підняв щити, вони трохи захистять.

Сергій одразу почав вправно маневрувати у космічному просторі. Чітко віддавав накази Соломії, але дівчина тільки удавала, що все розуміє. «Надія» швидко наближалася до планети, намагаючись заманити ворога у пастку. Артилерист цілився у місце, де знаходилася ракета носій, але противнику вдавалося ухиляти корабель від влучних пострілів. Пілот вміло скерував корабель між великим супутником та ще більшою планетою. Пролітав надто близько до планети, але оскільки всі системи працювали справно, то ніякого впливу не відчувалося. «Фортуна» переслідувала їх і рухалася, повторюючи кожний маневр. Корабель похитувало та час від часу струшувало. Під час чергового струсу, зв`язковий закричав:

- Пошкоджено енергоживлення, а аварійна система чомусь не вмикається. З такими темпами це загрожує відмову системи життєзабезпечення. – Наче для того, щоб досягнути драматичного ефекту, він приклав долоню до рота і застиг у такому положенні. Через декілька секунд закричав: - Ой… двигун не працює. Ми падаємо, гравітація планети притягує.

- Зв`яжіться з головним механіком. – Голос капітана звучав спокійно та впевнено. Складалося враження, що він щодня потрапляє у схожі ситуації.

На мить освітлення зникло і Соломія відчула як її тіло підіймається до верху. Корабель струснуло й увімкнулося світло. Дівчина підлетіла над своїм кріслом та зрозуміла – штучна гравітація вимкнулася і вона перебуває у стані невагомості. Інші члени екіпажу були пристебнуті та продовжували виконувати свою роботу. Соломію підіймало все вище й вище, дівчина не могла контролювати свого переміщення. Спробувала розмахувати ногами та руками як під час плавання, але це не дало бажаного результату. Вона безпорадно зависла у повітрі на втіху чоловікам. Сергій сердито буркнув:

- Жанно, годі бити байдики. Прокинься нарешті й візьмися за свою роботу. Пілот ти чи хто? Спускайся, я сам не впораюся.

Спостерігаючи за її жалюгідними спробами повернутися на своє місце, капітан не витримав та відстебнувся від крісла. Плавними рухами граційно ширяв повітрям та схопив дівчину за руку. Різко притягнув до себе й скерував до свого робочого місця.

- Поки посидиш тут, а потім – поговоримо. Пристебнись.

Соломія схопилася за спинку капітанського крісла та намагалася сісти. Раптово відчула тяжіння й своє стрімке падіння. Штучна гравітація увімкнулася і дівчина, навіть не зважаючи на легкий біль в м`язах спини, почувалася впевненіше. Вона швидко полонила своє тіло в паски безпеки й перевела винуватий погляд на капітана, який зайняв місце другого пілота. Артилерист радісно закричав:

- Так Вам, покидьки! Нарешті влучив. Вони теж падають, але чомусь бойові головки більше не реагують на мої команди. Здається, вони пошкоджені. Ми беззахисні.

Руслан впевнено вхопився за штурвал і крізь зуби процідив:

- Мені потрібна вся інформація про цю планету.

Зв`язковий швидко провів пальцями по своєму дисплею, що прикріплений до широкої ніші на витончених ніжках. Пробігся очима по екрану та імпульсивно сплеснув у худорляві долоні:

- Ой, нам не пощастило. Ця планета завжди повернена до своєї зірки однією стороною. Там цілий океан розплавленої лави, якщо корабель впаде туди, то не витримає такого середовища. Проте інший бік – абсолютна протилежність. Там весь час темно і температура становить мінус двісті двадцять градусів Цельсія, в той час, як на іншій стороні плюс дві тисячі двісті градусі Цельсія. Крім того, кисню на планеті немає, ми точно не виживемо без системи життєзабезпечення. Здається ми влипли. Застрягнути на такій планеті з ворогом. Гіршого сценарію не могло бути.

До Соломії почали підкрадатися докори сумління. Якби не вона, то цим людям зараз нічого б не загрожувало. Артилерист Павло гаркнув на зв`язкового:

- Не скигли, можливо вони впадуть у гарячу лаву.

- А може ми туди впадемо, - Микита продовжував сіяти паніку на борту. Дівчина подумки відзначила, що його характер зовсім не відповідає такій зовнішності. Трішки брутальний ззовні, виявився справжнім боягузом. Сергій впевнено віддавав накази, і капітан вправно їх виконував, адже знав – перший пілот майстер своєї справи.

Корабель наближався до планети, яка мала вигляд темного каменю. Непривітна та холодна, вона зустріла своїх гостей у колючі обійми. В повітрі зависли груди каміння, які скупчувалися та утворювали собою кам`яні хмари. Вони зіштовхувалися з кораблем й створювали дзвінкий звук. Від такого контакту літальний апарат трусило і посадка не обіцяла бути м`якою. Корабель трохи вирівнявся, пролетів над поверхнею та зіштовхнувся з нерівною кам`янистою місцевістю. Своєю масою він зорав частину поверхні й продовжував рухатися, залишаючи по собі масивний слід. Зрештою, зупинився над урвищем. Більша частина корабля була на поверхні, але ніс, де знаходився командний пункт, висів у повітрі.

До такої пригоди дівчина не була готова. Її тіло скував страх, вона важко дихала і знадобилося декілька секунд, щоб вона наважилася розплющити очі. Капітан впевнено віддавав накази, які вона навіть не чула. Проте сердите звернення до неї, висмикнуло з полону власних думок:

- Решетнікова! Хутко за мною.

Дівчина відстебнула паски безпеки та боязкими кроками рушила слідом за капітаном. Осудливі погляди команди не передбачали нічого доброго. Соломія опинилася у коридорі. Білі автоматичні двері відчинилися від відбитка пальця капітана та пропустили їх всередину. Це виявилася чиясь скромна каюта. Вузьке ліжко, під яким вбудована шафа, стіл та один стілець були надійно прикріплені до стін та підлоги. Всі інші речі були розкидані. Під час невагомості вони добряче побешкетували та створили у маленькому приміщенні справжній хаос.

Соломія невпевнено зайшла до задушливої каюти. Двері зачинилися і вона залишилася наодинці зі суворим капітаном. Він став напроти неї, своїм високим зростом навис як грозова хмара та нагородив гнівним поглядом. В його очах палали блискавки та вирував справжній ураган. Дівчина, у пошуку захисту, інтуїтивно схопилася долонями за свої лікті й боялася навіть голосно дихати. Здавалося, перед нею звір, що роздере за найменшу провину. Його голос, холодний та суворий, тільки підтвердив такі здогади:

- Зізнаєшся у всьому сама, чи мені зробити хибні припущення?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.