Ріка

Іди під міст де шум автомобілів зливається у шум ріки,

І шумовиння вод стрімкими берегами

Твою задуму тягне в далечінь,

Немов здирає шкірку помаранчі

Твоєї спілої самотності. Я йду

З розхристаною книгою на серці

Старого міста, видавництва болю

І там тріпочуть сторінки птахами

Слова людей покинутих колись.

Можливо, там в міськім убранстві вулиць

У парках, скверах – шелестом куліс

Збігає час у сценах лицемірства,

І лиш коли пірнаючи під міст

Ріка тебе піймає в тінь мережі

В холодні води між отим «колись»

І сьогоденням, що пливе шумливим

Потоком нерозплутаних «але ж»...

04.04.2023