Пролог
Небо зоряне і без хмарне. Літня ніч присипляє Місто. Але воно ніколи не засне.
Сяють ліхтарі та вітрини магазинів на центральних вулицях та бульварах. Ними тиняються поодинокі жителі, яких безсоння або інша причина змушує протирати взуття на тротуарах.
Час від часу шумлять наглі авто. В деяких двориках гучні компанії тривожать напівсонні будинки, що зиркають на них з віконних очиць одиноким світлом.
Трапляються і порожні, темні провулки та вулички. А можливо тільки здається, що вони пусті. В темряві може чаїтися будь хто чи будь що.
Десь в нетрях вулиць, між сонних будинків говорять двоє.
— Наших лишилося мало.
Сторонній слухач подумав би, що це говорить літня, поважна людина, яка виважено мовить кожне слово.
— Так! Гниль розповзається, як та чума!
Той же слухач уявив би собі, що старому відповідає молодий юнак, який вічно кудись поспішає.
Але їх розмову ніхто не чує.
— Якщо Патлатий стане Блукачем, ми втратимо цей район, а згодом – і все Місто. — Спокійно пояснює старший.
— Я відчуваю, буде нова ініціація! — хвилюється молодик.— Енергетичний фон тут просто скажений!
— Коли?
— Звиняй, я не Провидець, а Хранитель як і ти!
— Десятиліття минули як ми втратили Провидицю, — старіший замовкає, а потім додає. — І бач, до чого це призвело.
— Мо, на цей раз Місто подарує нам Провидицю? — з надією питає молодший.
— Якщо і так, це не врятує Патлатого. Його Схрон скоро зникне. А там і ми станемо Зниклими. Ти цього ж не хочеш?
— Ні!
— Тоді зроби це.
— Але ж ми ніколи не втручалися!
— Часи змінюються, — зітхає старший. — І часу обмаль.
— Ти певен?
— Я проіснував довше і теж відчуваю дещо. Місто не буде заперечувати, якщо ти допоможеш обраному швидше пізнати силу Міжсвіту.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!