Заклинач метеликів

Шкода Еделя, стільки болі отримав, стільки втратив і закрився в собі. Дуже шкода чоловіка, але оповідання сподобалось, було цікаво читати. Описи у вас дуже гарні виходять.

Одночасно легка і складна повість - легка, бо легко читається, не затягнуто, немає перегибів з описами. А складна - бо переживаєш разом з героями, співчуваєш Еделю та його коханій. Як-то кажуть, переживала за їх стосунки більш, ніж за свої) Загалом дуже сподобалася повість, та інші історії з цього світу! Дуже глибока сцена, коли Едель та Аерей дивляться разом на небо, хотілося б більше почути про їх емоцїї та думки в той момент. Також вражаюча фінальна сцена з метеликами та створенням ще одного Примаренного лісу - дуже запала в серце!

Дякую! Рада, що сподобалось :) Зараз якраз прцюю над редагуванням, спробую дописати трохи ту сцену :)

Дуже сильний фінал. Ідея з переданням іскри, а разом з нею частини здібностей, щоб подарувати другий шанс коханій людині та зробити її сильнішою завжди мені довподоби. Тільки я не зрозумів чому Аерей не захищалась. Виправдання, що вона не хотіла постати перед коханим страшним чудовиськом таке собі. Він вже бачив її істинну сутність, а враховуючи, що він темний ейрі, убивства інших, ще й тих, що знищили його клан, взагалі не мало його збентежити. Навіть навпаки. Рекомендую підкорегувати цей момент, наприклад, не захищалась, бо була захоплена зненацька, знерухомлена чарами, антимагічними браслетами чи просто накопичувала сили, щоб скористатись могутнім заклинанням. Можете змінювати або залишити як є. Вирішувати вам. У будь-якому випадку, оповідання вийшло дуже класним і дійсно казковим. Дякую за творчість, Джей. 💓

Дякую дуже! Мені надзвичайно приємно читати ваші відгуки і вараження! Я дуже вклалась в цей твір, хоч він і в форматі казки, та пережила я все, наче насправді :))) Про той момент з феєю я також думала. І був варіант як той, що ви пропонуєте, але мені це здалось не зовсім романтичним. Як буду мати силу й розвантажу трохи мозок від роботи, то повернусь до цього. Мабуть варто на більш переконливий аргумент змінити :) Дякую за те. що читаєте і слухаєте! Я продовжую працювати над всією історією і над цею зокрема.

Можна і щось більш романтичне, але зараз Аерей, яка могутня, безсмертна, багатознаюча фейрі вийшла юною недосвідченою дівчинкою-підлітком, що чомусь вмить відмовилась від раціо і перейшла на стереотипне людське мислення: а що коханий подумає? І це в момент смертельної небезпеки. Якось не пов'язується з попереднім баченням цієї героїні. Хай і казка, але вона у вас така насичена, захоплива, а тут таке необгрунтоване злиття персонажа. Впевнений, ви зможете щось придумати. Вибачте, що так різко, але ця історія вплинула на мене навіть більше, ніж я думав. Не зупеняйтесь, Джей. 💓🤗

Так, я повністю погоджуюсь :) Буду думати ))) Дякую!

Цікаво про дерева. Інтригує. На жаль, зрада - одвічний супутник людства.

Так було цікаво дізнатись передісторію Еделя. Та й цей задум з перетворенням темного на метеликів просто неймовірний. Дякую, отримала кучу задоволення. Шкода лише, що ще не відкрилось, хто ж все таки спіймав його і яким чином. Сподіваюсь, що це не буде таємницею і автор відкриє десь цю завісу)

Тепер, якщо виживуть, їм потрібен буде "садівник"

Та Праматір добре зробила, що його не відпустила. Адже не просто так всі загинули. Ну і також не були простачками. А тут він вважав, що от так прийде і усіх один переможе?

І знову дівки ображають бідних хлопчиків, користуються ними))) А він взагалі пєсєц, красавЄц, ще й на дуді ігрєц. Еех, і чого я не фея? 😆😆😆

Едель ще зовсім юний тут і по-дитячому наївний. Але знаючи про те, чим живляться феї, хіба не можна було здогадатись, що навіть якщо не вб'ють (що б було більш вірогідно), то саме спілкування буде точно непростим. Це фактично, що зайцю прийти до тигра. І хай він буде тисячу раз розумним, але часто голод вирішує усе. А ще мав би знати, що за все треба "платити".

Цікавий глосарій і цікава казка. Читаючи, я відволікся від турбот і думок. Добре написана, заявлена загадка майже розкрита, тому хочеться читати й далі, що ж там і як там. Сподіваюсь, Еделю ще пощастить в коханні. Читався текст легко і залишив приємний "післясмак". Дякую за отримане задоволення!

Дякую :) Я теж сподіваюсь, що в нього ще в житті все складеться добре. Ну, на разі друга він уже знайшов :)

От так от. Нєфіг шастать. Назва оповідання теж розкрилася :)

О. Частина відповіді на питання знайшлася :) Це добре. А от те, що знайшлися і ті, хто здобув таку ж могутність, як ейрі, -- не дуже.

Ну то власне те, для чого їм ейрі - люди навчились користуватись магією.

вічно з людьми проблеми :)))

Що ж, непослух вже був, а відповіді на питання ейрі поки що не отримав. Подивимось, що буде далі...

От бідака! Дорого коштує знання.

Угу... дорого, та навіть з тим знанням потім ходиш, як дурень половину роману, не знаючи, що розгадка всього цього в тебе під носом :)

Виявляється, і зорі є :) Все на місці. І навіть кохання :) Тільки в мене одне питання: що він там їв? :)

Так це ж темний ейрі :) Вони живуть в лісах і прекрасно полюють, як На'ві з Аватару. І цілком собі можуть їсти навіть сире м'ясо, на те в них й ікла.

Так? Ці особливості їхнього раціону я щось не пригадую :)))

На самому початку роману Тай нарікає на стейк, котрий пересмажений. Це тому, що темні їдять м'ясо майже сирим. Ну і далі в мене ще будуть з тим епізоди.

аа, он воно що. там просто пояснень нема. багато хто любить стейк з кровʼю

Та й навіть попри це, в них там і вогонь і ліс це ж не пустеля - є що їсти.

Що ж. Я давно вже збирався прочитати це оповідання і от нарешті дозрів :) А тут ще й на взаємному читанні тобі не написали відгук, як і мені. Мені сподобалось, як йде оповідь. Все зрозуміло - чому ейрі прийшов до лісу та на які питання хоче знайти відповідь. Бажання цілком зрозуміле і цікаве ще й в контексті всього роману.

Дякую! :)

😭 та за шо! Дуже захопливе оповідання, цікавий сюжет та ідея!