Плутанина ночей

Знову тумани над містом,

Та ніхто цього зовсім не бачить,

Вже темно надворі зовсім,

Але на щоках щось гаряче.

На балконі у літню спеку

Найкраще дивитись на зорі,

Але сьогодні, на жаль, їх не видно,

Тому я залишуся вдома.

Буду не спати, сидітиму,

Ні про що я собі поговорю,

Пригадаю часи безтурботні,

Можливо, заплачу знову.

Як хочеться все повернути,

Проте, більш нагоди немає,

Та і час вже давно інакший,

І люди змінились, квартали.

Майже година минула,

А я досі іще не лягала,

Та навіть іще не збиралась,

А жаль, поспати вартувало б.

А для чого? Щоб виспатись? Смішно.

Я не хочу, бо прокинуся завтра,

Я не хочу щоб завтра настало,

Не знати що буде, це страшно.

Минуле мені довподоби,

Я знаю, розумію що було,

Помилок більше не зроблю,

Спогади, от що лікує!

На годиннику пізня година,

Пора заплющити очі,

А в думках ота плутанина,

Знаєте,

не такі вже й погані ночі.

Я змирилась – все ж завтра настане.

Може, воно не погане?

Я на це сподіваюсь,

Та чи правда це? Хто його знає.