Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #ніч (124)

Кобра

Торкаюся подушечками пальців

шершавості, що оксамитом вкрита.

Сліди отруйні на моїм зап'ясті,

холодна шкіра. В грудях лезо вбивці.

Смертельно ніжна, небезпечна кобра,

спокуслива, нестримна, дика німфа.

Ти янгол, хоч на демоницю схожа,

удень зміїна сутність не помітна.

Як мертвий промінь срібного світила

окреслить постать у віконній рамі,

святе та грішне з надр твого тіла

зійде на мене вперше і востаннє.

На ранок доторки блискучих лусок,

прудкий язик на венах біля шиї...

Мов мильна куля, світ навколо луснув,

залишились цілунки темно-сині.

Розплющив очі - тиша біля ребер,

у скроні спалахом ударив спогад...

Пекучий холод, що ішов від тебе

на кригу в грудях аж ніяк не схожий.

Пішла від мене, впорснувши отруту,

єдина ніч залишила відбиток,

та все одно чекаю грішну згубу,

бо ти є кобра, що не можу не любити.

(Травень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Найліпше завжди пишеться вночі

Найліпше завжди пишеться вночі,

Вночі усі поховані мечі,

Вночі все місто поринає в сон,

Вночі немає жодних заборон.

Вночі завжди навідують думки,

Вночі слова - продовження руки,

Вночі, мабуть, найкращий час для мрій,

Ти хто, стрілець? А може - водолій?

А може той, хто й мав би бути тут?

Ідейно - Гарт, душею - Аспанфут.

Цікаво є, наскільки ти естет.

Овва, пробач, скінчився інтернет.

...

Сергій Сорока
16+

Ми пили світло ліхтарів

Ми пили світло ліхтарів

Крізь ледь прочинене вікно.

Надворі вітер шаленів,

Та нам на свідків все одно.

Зірки співали нам пісні,

Тремтіло небо, вився дим.

В земних обіймах навесні

Робився місяць молодим.

Глибока ніч, глибокий подих,

Палке глибоке почуття.

Як неминуче сонце сходить,

Невідворотне каяття.

...

Анастасія Вовк

Шепчуться тіні

Ніч розсипала перлами міріади ідей.

Тіні шепчуть візерунки таємничих фарб в етюди.

Між нами самотні вікна, теплі зірки,

І дахи з різноманітністю флюгерів, світ тіней,

Кілометри слів, ритм сердець,

І віра «я є й буду»...

Розтривожили листя шурхотом твої вітри...

І лавиною обсипали мені на мережива сукні.

Пестили, полонили, підкорили...

Спонукали серце цвісти!

...У повітрі тонуть мрії, розбурхують, кружляють,

Розкривають обійми свої незабутні.

По венах гіпноз — океан ігристих пристрастей.

І така безодня свободи, що віриш у вічність духу...

Чуєш симфонію зірок Всесвіту?

Божественна... Наче чисте світло очей.

Ніч розсипала перли...

Шепчуться тіні... Тсс... Слухай!

~15•11•2018~

...

Lexa T. Kuro

Перевтілення

Засліплена вогнями мерехтливих вулиць,

я мчалася на зустріч поза містом.

Всі застороги десь позаду промайнули -

в обіймах чоловічих стало вільно.

Шалена ніч: не перша, але й не остання,

спокуси понесуть в нові обійми.

На ранок від кохання злегка п'яна,

по тілу поцілунки губ розбійних.

Прощальний секс під пильним поглядом фіранок -

світанок закликає понеділок.

Вмиваю душу від брехливих обіцянок,

від пустощів змиваю грішне тіло.

Все як завжди: навчання, клопоти, робота -

кручуся білкою в пекельнім колі.

До п'ятниці у буднях, наче у болоті,

нутро хворіє, приспане та кволе.

Лише на вихідних я кішка чи тигриця -

природа просить перевтілень в ліжку.

Минаю автостраду, знов туман клубиться -

щоб провести із ким попало нічку.

Торкаюся плечей засмаглих чоловіка,

лишаю кігтем слід на його спині.

В мені з вулкану розтеклися лави ріки...

Тепер мене нізащо не спинити.

У пристрасті скупавшись, дала волю плоті,

нарешті пропустила кров по жилах.

Окови з мене спали на прим'яту постіль,

нутро палає - знаю, що ожила.

Повз себе пропускаю п'ять ударів тижня

і поринаю в темряву за містом.

Позаду залишається занудна тиша,

попереду так гаряче і вільно.

(травень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Місто і день

Місяць лукаво вдивляється в постаті стін -

вікна тремтять і блищать в його сяйві.

Автор будинків сказав у минулому їм

мовчки дивитись крізь промені-пальці.

Десь за туманами стежкою лине ріка,

ліс запускає в пітьму шепіт листя,

гамірне місто, спотворене днем у слідах

спить в ліхтарях і тихенько іскриться.

Темінь повстала, закутала стіни у тінь,

звірі сталеві забрались з асфальту.

Місто дрімає, допоки висить в самоті

мертве обличчя, припудрене фальшем.

Велетень спить: задурманений, втомлений днем.

Погляд з-під вікон цілується з снами.

Лінії мрій розтеклись по дорогах, як мед -

вмила бруківка запечені рани.

Ніч зафарбовує жовте світило у дим,

жертву не втримати - сонце втікає...

Що буде з містом, як промені кігтем чіпким

вікон торкнуться, на скельці розтануть?

Велетень встане. Метал загуде у руках,

звірі заповнять собою дороги.

Демонів тих, що лежали на сонних плечах

шапки будівель тримати не в змозі.

Сила людей розтечеться від ніг до легень,

тиск по судинах ударить під ребра.

Шлях затромбується виром думок та ідей:

вижити - вмерти... Для міста проблема.

Поки що спить. Домовину готує йому

день, що у променях жовтих розлився.

Велетень з цегли й металу незламний в бою,

кров'ю нічною у повні напившись.

Брязнули струни. Тролейбус прорізав пітьму,

з краю блакиті прорвалося сонце.

Місто і день знов почали предвічну війну,

виграти в ній так ніхто і не зможе...

(Травень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Холодне плетиво ночі

Холодне плетиво ночі

стоїть на моїй сторожі

та укрива мене тихо.

А місяць знову охоче

дістане меч з-під сорочки

і вдарить променем спритно!

Враз стихнуть гуркоти міста.

Дрімота йде до обійстя,

позаду спалахи-зорі:

з туману зіткана дама,

а сукня - вранішня кава.

Витає спокій у домі.

Та жовте коло-світило

фіранку знов відчинило

і хижо глянуло в очі...

Вернулись гуркоти міста.

Сторожа прийде вже після,

вкрита покровами ночі.

Квітень 2023 р.

...

Роман Фещак

Ніч

Ніч опускається птахом на землю,

крилом розкидає по небу зірки,

і в свою косу темну-претемну

вправно вплітає диво-квітки.

Різні пелюстки мають ті квіти:

білі, червоні та золоті...

Їх заплітати – це вміння велике,

пісню співаючи на самоті:

"Я візьму білі, мов яснії зорі,

людям на сон у косу заплету,

щоб спали спокійно у власному домі,

щоб відігнати усяку біду.

Візьму червоні, мов крапельки крові,

їх заплету на вірну любов.

Бо ж щастя нема, де немає любові,

і зло повертається знову і знов.

Також візьму я і жовтую квітку –

мов сонце яскрава і гарна вона.

Щоб кожен мужчина зустрів свою жінку

й у душах буяла прекрасна весна.

Далі блакитні, мов сни загадкові,

я заплітатиму в чорну косу:

щоб мрії чудові, чарівно-казкові

нарешті збудились від тихого сну".

Та раптом красуня звелася на ноги

й почала входити в домівки людей.

Переступивши будинків пороги,

усіх колисала, мов власних дітей.

Вранішня зірка скотилась на землю,

в небі засяяв сонячний день.

Дівчина квіти сховала в кишеню,

щоб завтра знов заспівати пісень.

(Грудень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Я прийду вночі

Я прийду вночі та запрошу з собою,

Я проведу крізь темний коридор,

Де купа дверей, оповитих травою,

Там єднаються спогади в мішаний хор.

 

Та ми підемо далі, під світло від повні,

Ти чутимеш дихання квітів, дерев,

Слова дивних створінь, що вийдуть назовні,

І пісню глибоких, кришталевих озер.

 

Я підкажу, як трактуються знаки,

І що означають твої довгі сни,

Аби рівно стояти й ніколи не впасти,

Пригощу тебе зіллям з краплинок роси.

 

У небо злітатимеш разом з птахами,

Як папороть квітне побачиш тоді,

До руки доторкнуся одними вустами,

Там залишиться символ на згадку тобі.

 

Вдихни це повітря, наповни ним груди,

Спробуй магію лісу, ділюся, бери,

А тепер засинай…, ти пам’ятати не будеш,

Тільки символ з тобою лишу назавжди.

...

Олександра Чернобай

Петро Гузiк "Портрет"

І знову сон від мене втік

Як дикий, безпритульний кіт

Щоб врятуватися від ночі

Будую власні загорожі

Холодний чай, пустий мольберт

Я хочу написать портрет

В навушниках лунає джаз

Перетворився в дим «напас»

Мене лякає чистий лист

Час показати власний хист

Беру у руки олівець

Це лиш початок, не кінець!

Скінчилась ніч, як цигарки

А на портреті з під руки

Твій образ встиг уже з’явиться

Той що мені ночами сниться

Той що порушив спокій мій

Той що забрав в країну мрій

Він в грудях запалив вогонь

І я потрапив в твій полон

І кожен день, і кожну мить,

В думках живеш, душа летить

А за вікном уже світанок

Розмалював багрянцем ранок

Скінчилась магія митця

Пора відкласти олівця

Щоб загорнути у пакунок

Для тебе ніжний цей дарунок.

14.06.2024

...

На!Читай

Зимове сонцестояння

Пережити б цю ніч,

Де в’язкий і тягучий ефір,

Без єдиного відблиску зір.

Час, як спалахи свіч.

Де в’язкий і тягучий ефір,

Кожен видих і вдих –

Це розрив, перфорація, штрих.

І нуртує всередині звір.

Без єдиного відблиску зір

Згіркло-приторна темінь на смак.

Життєлюбство бунтує: «Не так!

Це ілюзія, чуєш? Повір!!!»

Час, як спалахи свіч.

Сонця промінь сполохає тінь

І насіє весняних прозрінь…

Пережити б цю ніч…

...

Валентина

На трасі

Присвячується братові...

На трасі найпростіше все - без компромісів.

Швидкість, вітер і дух, диким виттям, вільний.

Місяць, срібний асфальт, іскри в думках, що біси.

В адреналіновому танці хміль, світ живий.

Вночі дихає душа. Начебто на місці. Геть біси!

Мій ангел відстав... Вибач, хранитель, тебе не зберіг.

Синові доріг не вперше мчати швидше за смерть. Гостріше

Крок до життя - успіх чи крах. Жорстке перехрестя доріг.

Мій брат "пегас" близький за духом - відданий та спонтанний.

Любить сходи сонця – романтик. Самотній, як і я. Життя на двох.

Слухаючи лайки дорожніх калюж, все ж таки бездоганний,

Шепоче на вухо мені про те, що ще не час... це тільки "пролог".

Крилом своїм розтинаючи повітря холодної ночі,

Той, що проміняв спокій, мандрує пилом доріг.

Ми з ним, шалені, ще не один поворот проскочимо.

На трасі простіше все – я там сам собі бог. Хранитель зберіг!

~2018~

Відеокліп можна подивитися у вкладці «Буктрейлер»

...

Lexa T. Kuro

Чорна Кішка

Знаєш, чому я вибираю зірки та небо?

Вони віддані, безкорисливо, даруючи своє світло... малюють мій силует.

У цьому мовчанні є таємниця... Я відчуваю буваль і небуль.

...А у неба немає дна... Але кожен має свій особистий секрет.

У моїх зірках-очах відображення світу, свій космос...

Я вдихаю тепло, поринаючи у простори віків...

Мої думки співають, відчуваю як завмер Хронос...

Наповнюється серце любов'ю живих джерел - істини спів!

Присядь поряд, відчуй зв'язок із Всесвітом!

Чуєш цей оксамитовий звук? Це струми у твоїй крові..

Так пульсує життя... най-най мрією потаємною... дивоцвітом...

...Посміхаються зірки та небо тобі... Говори з ними... Про все говори!

~лютий•2017~

...

Lexa T. Kuro

Ніч у світі 2020

Нічний автобус

теплий, умовно пристойний прихисток

мандрівників без віз

і з наплічниками,

бітників, біженців

та просто безідейних волоцюг

різних куточків світу.

Була стаття про одного такого-

біженця, приреченого до смертної страти

в одній з африканських країн

початку двадцять першого сторіччя.

І от двадцять років поспіль

щоночі -

автобус і Лондон,

І нема в тому

жодної романтики,

але є примарна

надія

на милість уряду

її Величності.

Ця історія скінчилась добре-

йому шістдесят,

він має дах, документи і робить

фотопроект

про таких, як сам.

Брати і сестри англіканських парафій,

й умовно англомовні водії нічних автобусів

свідчили на його користь -

20 років дисциплінованих поїздок,

мінімум незручностей сусідам,

максимум непомітності,

волонтерство на кухнях для бідних...

Немає моралі в цій історії.

В нічних автобусах є сморід,

шум, холодні шибки,

нелегали з Грузії без зимових курток,

голосні розмови, тихий смуток,

співчутливі поліцаї,

підошва сусіда коло твого вуха,

а моралі немає.

Але завжди є надія -

якщо ти будеш милим,

займатимеш лиш одне сидіння,

допомагатимеш в церкві,

часом матимеш квиток -

водій нічного автобуса

свідчитиме на твою користь.

...

Ina Igel

Тиша

- Ти чуєш як у тиші народжується день?!

У ньому є багато неспіваних пісень.

- Так чую-відчуваю під зорями вночі,

Як розум спочиває буремної душі.

Їй рано теж вставати в багряний колір хмар

Свій погляд посилати, пірнати в безліч справ.

- Таких мільярди сплячих у кожну мить доби.

Коли вставати нашим, як раз іншим лягти.

Такою круговертю неспинного життя

Наповнені буденні й святкові миті дня.

- Тож тиша - вісник дії, плацдарм взаємодій.

Вже півень кукаріка - в симфонію поринь!

...

Легрей

Прошу тебе, зупинися...

...Якщо ти поглянеш на понурені голови квітів та їх зігнуті стебла,

Якщо пильно вдивлятимешся в перший сніг

Запримітиш, як вони відбиваються у тобі тисненням своєї жури...

Як замерзають краплі осінньої музики,

Як ламаються тонкі пагони, що впивалися соками,

Як чиєсь життя вписується в орбіту молодого стовбура,

Хто окрім тебе всотає цей день словотвором,

Коли невловимий порух її очей, що знаходить опору

В спогляданні речей оглядається

На безкінечне існування землі,

Що не знаходить свого берега вічності

Та благально промовляє:

«Прошу тебе, зупинися...»

Ми вже знаємо, як пришивають

Ґудзики щастя зіниці коханої,

Як кулі прошивають серце воїна;

Ми слухаємо краплі дощу, звуки літер,

Як поезія тріщить і розходиться по швах

Скидаючи всесвіт квантової фізики,

Як закохана дама скидає свою білизну

Кутаючись у дотики ночі, а ти пізнаєш її знайомі контури.

Коли раптом вона зникає.

Облізають спогади. Плутаються літери.

Шорпу етбе пинузяси,

Та навіть тоді ти боятимешся відмовитися від літер,

Від цієї точки без якої звалишся у глухий хаос.

І тому вона відтворює свій голос. Знову і знову промовляючи:

«Прошу тебе, зупинися...»

22.11.2023

...

Володимир Каразуб

Оксамит ночі у зітханні весни

Там за візерунками бездоганно чарівних річок

Витіюватим почерком дмуть вітри крижаним вогнем...

Пам'ять про сонце дрімає в суцвіттях зимових строк...

Чарівними хмарами, повітрям, прозорим дощем...

Сутінки холонуть, чужий заповнюючи біг...

Оксамит лягає на плечі ніччю шаленою... День зблід...

Криком останніх птахів хоровод до країв...

Прощаючись із сонцем до кращих часів - поклик додому, у свій світ...

Хмеліє від місячного світла відблисками зірок

Та дихає там по-зимовому зачарований ліс...

Вислизають у чорнильне небо усі сни та мрії казок,

Даруючи перехрестям світів дикий танець зі сліз.

Смарагдовими гронами блякнуть вогні,

Чарує ажуром забуття далечінь мостів...

...За зітханням весни починається таїнство мрій...

Напередодні нового дня та світу ясних шляхів...

~10•листопада•2016~

...

Lexa T. Kuro

Прочитай мені повість в глуху, середземну ніч

Прочитай мені повість в глуху, середземну ніч,

Про людей, що зазвичай вдаються до компромісів,

Про романтиків, що впадають у крайнощі видихаючи вірш,

Про дощі у державі, що змінюється за кулісами.

Про те, як показує мухи чиясь донька,

І про те, що книги в рядах де класична музика,

Що цієї зими не замерзне міська ріка

У тривкий льодохід, і про те, що Різдво відбудеться.

Про те, що існує чистилище, і те, що існує лімб

Для сумління поетів байдужих до власних витворів,

Про те, що тільки стражданню пасує німб,

І про те, що стражденним, він далебі не потрібен.

Про те, що все повертається. Війна – розпочне війну,

Що твоє милосердя прибуде відлунням серця,

Того хто прозрівши, загладить свою вину

Перед богом своїм, що десяток зійде сторицею.

Про тисячі слів з темних вікон, що кинуть комусь

Хто лишає сліди на дорогах глухої провінції,

Про темну журу, що жере Україну-Русь,

У купальськім вінку і повиту тугими косицями.

Про жало джмеля у дитячій долоні твоїй,

Білий сніг за вікном, що до тебе теплом повертається,

І що серце навпроти полюбить, так само, й на мить,

Нарешті усе зрівноважиться.

12.11.2023

...

Володимир Каразуб

Туман

Блідий туман густий як свіже молоко

На вулицях старого кам'яного міста.

Відгукуються громом кроки на бруківці,

Руйнуючи цупкої тиші крижаний полон.

Десь здалеку кричать самотні круки,

У мороці нічному не розгледіти й душі,

Тремтять гучним відлунням вітражі,

Що барвами оздоблюють домівку духу,

Святого сина і отця, твердині хрестоносців,

Яка одвіку величаво, непорушно і на мить,

Являється оплотом праведних, святих угідь,

Стоїть посеред майже не освітленої площі.

Спинився, щоб відчути томну благодать

Безлюдного оточення, без лишніх звуків,

Та спокій раптом перевтілився у муки,

Бо Я стою, а за спиною черевики стукотять.

Різко обернувся в пошуках приблуди,

Яка за мною тихим поступом блукає.

Побачив тільки тінь від місячного сяйва,

Свою, формуючи у розумі нестерпну смуту.

На питання "хто там?" відгукнулось ехо.

Може це вечірні марення від втоми?

Та серце паніка тримає хваткою міцною.

Ходу пришвидшив. Йти іще далеко.

Звернув увагу на стрімкіший рух позаду.

Нестримна параноя змусила почати бігти.

Акустика бульвару відбиває шумні ритми

Тандему пар взуття утікача і злого ката.

...

Інгвар

Човен

Забери у мене її ребро,

Коли я спатиму на хвилях твого волосся;

Забирай срібносонну колючу сльозу

І дощі, що видовжують безголосся.

Забирай не вагаючись сонце, а значить і край,

Забирай краєвид, теплий голос, що мовить казку,

І сліди поцілунків, сонети, сонати, рай –

Забирай,

Забирай,

Я, готовий признати поразку.

Стільки чорних дерев,

Стільки чорного грому землі,

Що мережить міста, гамір вулиць й холодні мури.

І здається мені, і насправді здається мені –

На картині тепер зазміїлися кракелюри.

І збивається дух, і слова проростають у ніч.

Колихаються зорі готуючись впасти в долоні.

І гойдається човен одвічних твоїх протиріч,

І спустошений врешті тоне.

15.02.2023

...

Володимир Каразуб

І цар і кат

Ніч крилатим крилом захища стежину мрій , що оживають в місячному сяйві

Не зна смутку більше на світанні.

Не обирала долі подарунку ,

Не одягала тих сталистих лат .

Та кожен має в житті вибір.

Любить життя чи впасти в безнадію ..

Бо кожен сам собі і цар і кат

...

Альона Сохацька

Сонет ІІ

Яких ще слів в тобі не знаю я,

А ті, що знаю – чи вони потрібні?!

Як в безворушші сказанність твоя,

Що ясним небом зрівнює подібність.

Так в тихім небі спалахне зоря

Тобі явившись в дивному сузір’ї

І ти впізнаєш серцем немовля

У цьому обважнілому склепінні.

В годинах вічність бавиться у дні,

В собі з’єднавши цільні половини;

Так ніжки циркуля описують земні

Та безкінечні обрії дитини,

І в цій недосконалій повноті, -

З тобою я, а ти в мені віднині.

03.06.2019

...

Володимир Каразуб
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Вечірній блогBlack
14.06.2024
Всім доброго вечора, сьогодні я б хотіла просто поговорити, а ще поцікавитися думкою. На Букнеті я р ... Детальніше
Наукове обгрунтування жанру "Колективний літературний печворк"Босорка
15.06.2024
УДК 82.0 КОЛЕКТИВНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПЕЧВОРК ЯК НОВІТНІЙ ЖАНР СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ... Детальніше
Конкурс "Антиутопія: маніфест -2024"Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
15.06.2024
До 75 – річчя з дня першої публікації📕 роману Джорджа Орвелла «1984» оголошується неофіційний авторс ... Детальніше
знайомство pigulka🎀
14.06.2024
привітик!!! сьогодні я вперше опублікувала щось на аркуші,тому не знаю,чи прийдеться вам це до вподо ... Детальніше
Це здійснилося! | Розділ 20-й. Візуалізація ♥♥♥Ханна Трунова
14.06.2024
"Дощ із гірко-солодким присмаком" ― 20-й розділ "Пір року. Зникнення Зими" вже можна читати! 💋 ✍️ Т ... Детальніше
Перше оповіданняМаркус Коен
14.06.2024
Історія, значить, така. Реєструюся на Аркуші, думаю що не буду нічого публікувати, я тільки почитати ... Детальніше
На Аркуші вже:
11342читачів
134344коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: