Електронні книги / #одинокість (6)

Знову тумани над містом,

Та ніхто цього зовсім не бачить,

Вже темно надворі зовсім,

Але на щоках щось гаряче.

На балконі у літню спеку

Найкраще дивитись на зорі,

Але сьогодні, на жаль, їх не видно,

Тому я залишуся вдома.

Буду не спати, сидітиму,

Ні про що я собі поговорю,

Пригадаю часи безтурботні,

Можливо, заплачу знову.

Як хочеться все повернути,

Проте, більш нагоди немає,

Та і час вже давно інакший,

І люди змінились, квартали.

Майже година минула,

А я досі іще не лягала,

Та навіть іще не збиралась,

А жаль, поспати вартувало б.

А для чого? Щоб виспатись? Смішно.

Я не хочу, бо прокинуся завтра,

Я не хочу щоб завтра настало,

Не знати що буде, це страшно.

Минуле мені довподоби,

Я знаю, розумію що було,

Помилок більше не зроблю,

Спогади, от що лікує!

На годиннику пізня година,

Пора заплющити очі,

А в думках ота плутанина,

Знаєте,

не такі вже й погані ночі.

Я змирилась – все ж завтра настане.

Може, воно не погане?

Я на це сподіваюсь,

Та чи правда це? Хто його знає.

"Що ти сказав? Не маєш друзів?

Хахахахах, такого не буває! У всіх є друзі!"

Перше знайомство у садку: "Давай будемо дружити!".

У школі сіли за однією партою - товарищі не розлий вода!

Побачив красиву дівчину в Інсті - хочу утворити я сім'ю!

Чи то люди не задумуються про сутність слів? "Друг", "коханий" "я люблю"...

Розкидуємося ними як попало.

Ображаються, коли їх Знайомими назву.

Та хіба важливо який навісити ярлик?

Не відчуваю близькості з особою, немає особливого зв'язку.

Не можу подзвонити і поплакати людині, коли на серці ляг важкий тягар.

Не зрозуміє мої переживання, не зможе втішити мою тугу.

Не приїде у тяжкий момент, щоб просто побачити і заспокоїти мене.

Хочу подзвонити та сказать "пішли!",

і щоб То не було, людина скаже "go!".

Бо не важливий їй ярлик, статус чи скільки грошей у кишені -

Важливе лиш єство твоє.

Таку людину мрію віднайти...

Не персонаж-функція, як у грі: допоможи, зроби чи піднеси.

А щоб хоч атракціони хоч війна,

Чи хороший настрій чи сумний,

Зайнятий чи байдикуєш - завжди на тебе буде час.

Таку людину другом з радістю назву!

І все одно буде на зовнішність чи суспільний статус.

Хоч гори я звернуть готовий

За цей невидимий зв'язок!

Я сам ніколи не відмовлю,

Пожертвую сном чи дорогоцінним часом,

Ледве не у вогонь готовий пригнуть,

Та здається всім довкола все одно...

Мабуть, це й називається самотність: знайомих хоч греблю гати,

друзів - днем із факелом не стрінеш.

Тяжко визнавати, але самотній я...

Безліч існує мук на світі, та мабуть, найстрашніше - у самотності вмирать...