Адамів плач

Ти тихе небо над полями коло дому,

Самотня стежка коло древньої верби.

Тебе шукаю, наче щастя, наче втому,

У втомі тій відраду серцю від журби.

В очах людей, вечірніх вікнах, у смерканні,

У мерехтінні вогника в руках.

Тебе шукаю навіть у чеканні,

Між кроком серця, у зітханні на вустах.

Ти подих птаха, ти промінчик полудневий.

Скажи, прошепочи своє ім'я.

Моя весна, мій дощик березневий,

Моя надія і любов моя.