Море моє

Море моє, в тихих мріях блукаю, мов парус.

Ви глибокі, як серця спіраль, мов озон широченні!

Так наївно, так важко але у Вас знов закохалась.

Та не ваша - чужа і розбита ущент наречена.

Море моє, потонути не хочу, пробачте,

бо ще молодість кличе по юні співати пісні.

З нетерпінням чекаю, коли вже нарешті побачу

Вашу душу, що вперто сховалась далеко на дні.

Море моє, та невже, щоб до скону кохатись,

Треба сукню весільну змочити в холодній воді,

і ніколи на вмощені киснем шляхи не вертатись,

а дихати лише глибиною, лиш на глибині?!

Море моє, я без хвиль ваших жити не вмію,

але вічності руку рожево-бліду не подам…

Поживу ще… вдягну синю хустку - і вмить скам’янію,

Щоб стояти на березі, в очі дивитися Вам…