1
Іноді здається, що один день повторюється кожного разу, і нічого в житті не змінюється. Я прокидаюся, снідаю, цілую тітку Мей в щоку та йду до школи.. Там я не популярний хлопець, але не скаржуся. В школі я зустрічаюся зі своїм другом Недом і М-Джей. У нас не так давно утворилася ця компанія, бо М-Джей раніше не так звертала на нас увагу. Але після деяких подій ми непогано потоваришували.
На скільки я знаю, вона не по хлопцях, але це не заважає нам непогано проводити час разом.
Після школи я йду на "стажування" до містера Старка, а потім дім, уроки, і все повторюється знову. Іноді я одягаю свій костюм і патрулюю місто, але за те потім отримую на горіхи від містера Старка... Нічого, це вже звично. В місті нічого цікавого не стається. Хіба що невеликі пограбування, і вся моя героїчна натура сумує по пригодам вже як 2 місяці.. нічого цікавого. Дім, школа, місто, месники, дім, домашка, сон... Все.
.
.
-Хей, чувак, що з моською? Не виспався? - підбадьорюючи запитав Нед.
-Ти що, тільки помітив, що він так ходить вже другий тиждень?- М-Джей, як істинна подружка, бачить мене наскрізь.
-Ні. Ти що. Я й раніше помітив.
Я мовчав, поглиблений у власні думки. Сьогодні мене мучали якісь не зрозумілі сни. Сни такого характеру, які снилися мені років у 14..
-Агооов! Паркер, ти взагалі слухаєш? - друзі стояли по обидва боки від мене та зі збентеженісю дивилися на мене.
-Так, все норм.. Просто задумався...
Після уроків, треба було прийти до штаб-квартири. На щастя Хеппі підвіз мене. Зайшовши, я привітався зі штучним інтелектом спитавши де знаходиться містер Старк. Сьогодні в нього до мене якесь діло. За всі два місяці я став почувати себе потрібнішим від думки, що мені дадуть якесь завдання.
Зайшовши до якогось з кабінетів, я побачив, що деякі з месників були на місці.
-Привіт. - привітався Тор. Я не очікував його тут побачити...
Наташа помахала мені ручкою, а я кивнув головою. Містер Старк зайшов до кабінету:
-О, павучок, ти вже тут? - задав риторичне запитання.
-Так! - нетерпляче відповів я.
-Бачу інтузіазму, хоч греблю гати? Сьогодні ми збираємося на складну місію. - Я затамував подих, чекавши на завдання. - але ти на цей раз залишаєшся не задіяним.
-Що?! - розчаровано здивувався я.
-Що? - здивувалися інші.
-Навіщо ви мене тоді покликали? - з образою запитав я.
-Щоб мав собі на увазі, що весь цей час, поки мене не буде, ти нікуди не влізатимеш.
Образа та розчарованість окутали моє серце.
-Якщо ти кудись втнеш, то я особисто займуся твоїм покаранням.
Він говорив, наче матуся якась. Тьфу. Не чесно.
-Я.. зрозумів. - проковтнувши образу поплентався до дверей.
-І не смій ображатися. То все для твого блага.
Я повернувся додому і зморений кинувся в ліжко.
.
.
.
.
От перша глава. Надіюся норм. Редактора в мене немає, тому вказуйте на помилки будьласка.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!