Байки та жарти

Лежачи на канапі.

Пишу вірші. Не зАвжди швидко й вдало.

Є труднощі, вони для мЕне звичні.

Я ж хочу, щоби Музонька гойдала

МенЕ у римах, хвилях поетичних.

Чекати Музу краще на канапі.

Канапа – то є місце особливе –

Координати є на творчій мапі,

Хоча вони завждИ такі мінливі.

Та Муза забарилась, зволікає –

Нема наснаги та нема натхнення.

Дивлюсь на стелю, відповідь чекаю

Та все шукаю настрої пісенні.

Я аркуш білий не спішу бруднити,

Молюсь на нього тихо та цнотливо.

Але ж не варто скиглити та нити,

Хоч там надворі й ураган чи злива.

Аж ось! Ідея «зверху прилетіла»!

Не бачив дотепер такої штуки!

Здригається моя душа і тіло.

Вдивляюся в шпаринки штукатурки...

На стелі літери!... Рядки… То ж диво!

Я бачу їх… читаю – непогано!

Тож не зникайте, літери! Куди ви?

Неначе грає хтось на скрипці гами.

З’явився вірш – перепишу у зошит,

На сайт додам, у соцмережі.

Приємні відчуття, такі хороші,

Бо щастя поетичне є безмежним!