2.0

Вітання з марафону! Сюжет цікавий, історія розвивається динамічно. Є несподіані сюжетні повороти, інтриги. Історія Терези захоплює. Поводиться вона доволі адекватно, не впадає у відчай. Мені пододобаються її поради з рубрики "якщо ви потрапили у інший світ". Додає якоїсь веселої нотки. З самого початку виникає купа запитань. Що відбувається? Як Тереза тут опинилась? І класно, що відповіді з'являються не зразу. А тоді трапляються нові події, нові запитання, тож інтрига лишається. Текст непоганий, але все ж потребує вичитки. Часто повторюється я. В одному реченні аж три рази. Звідки у головної героїні взялася сумка? Одяг, телефон зрозуміло. Але ніхто ж не ходить по дому з сумкою. Якщо головній героїні потрібно мати гроші, то краще написати, що у неї було кілька євро у кишені. У четвертому розділі події розгортаються нереалістично. Не можливо так швидко і спритно розрізати мотузки ключем. Загалом історія цікава, хоча над текстом варто було б ще попрацювати. Успіхів у творчості!

Незнайомець і не побіг за ними, і далі не шукав їх. Чому? Нелогічно. Лілія або сама потраплянка, або чому вона їм легко повірила та пустила до себе жити? Чому Лілія вітається гавайською?

Підійшов, щоби вдарити, але не вдарив. Чому? Незнайомець стежить, але не відчув зникнення ключів і не побачив, як вона їх показала Ліаму? Нереально. Мотузка товста. Навіть тонка мотузка товста. Тобто розпиляти її гострим боком ключа - це дуже довго. Мала бути довга дискусія для цього. І, тим більше, миттєво розрізати мотузку Ліама неможливо.

Я би не назвала його антагоністом. Він просто виконує свою роботу. Це дурна ідея - стрибати з вікон. Мені здалося, що її будинок - приватний, тобто вона впала із другого поверху (як?) і вбилася? Така висота не є смертельною. Очі розплющують. Звернення виділяється комами.

Треба тікати через чорний хід, а не зачинятися та ховатися. І так - двері зачиняються/відчиняються. Чому вона використовує множину? Звідки вона знає, хто та скільки людей? Двері ж ходив відчиняти Ліам. Відсутній кличний відмінок. Крапка ставиться наприкінці речення та ніколи більше. Нізащо пишеться разом. Якщо Земля - це планета, то вона пишеться з великої літери.

Бабуся, ймовірно, побачила гг із вікна та тому вийшла спитати, чому вона тут сидить. Перед крапкою пробіл не ставиться, а після - ставиться. Загалом після всіх знаків ставиться пробіл, а після лапок - ні. Дієприкметникові звороти виділяються комами. Не "проценти", а відсотки.

Щодо анотації: "як казала героїня твору". Я ще не читала твір, тож, можна сказати: "Як скаже героїня". перед де та то ставиться кома. Опис персонажів заздалегідь - це добре. Інтригує, що незнайомець - антагоніст, якщо виконує хорошу функцію. Не варто протиставляти народження Лілії її поточному місцю проживання. Краще "хоч і народилась". Перед затишним не потрібне в. З обидвох боків тире ставляться пробіли. Після крапки ставиться пробіл. Прикметникові звороти виділяються комами. Не "попав", а потрапив. Не "слідкує", а стежить. Не "плаття", а сукня. Футболка, ймовірно, бЛакитна.

Багато що з моїх порад та зауважень, які я написала під першим твором, перекочовують і сюди. Зведу їх до двох основних пунктів: 1) логіка, 2) стиль написання. І події, і персонажі, і їхня реакція - все це виглядає так, ніби автор просто поспіхом накидував твір у телефоні задньою лівою ногою, стоячи у переповненому тролейбусі. Мені навіть важко назвати це чернеткою чернетки. Це реально просто дуже поверхові ескізи до твору. Ідея прикольна, але над виконанням треба ще попрацювати. Тож альфа-, бета-рідери, редактори, коректори у поміч! Корисно читати твори відомих авторів, стиль написання яких вам подобається, та аналізувати, чому ті чи інші описи, діалоги, ситуації - працюють. Чому чіпляють. Як це описано. Як логічно зв'язані між собою ті чи інші сюжетні перипетії. Як говорять персонажі. Яка у них мотивація. Тощо, тощо, тощо.

Концепція краща та цікавіша, аніж у попередньому творі, але виконання все ж не дотягує... Все ті ж помилки - занадто спішите. Але я вірю, що Ви зможете. Удачі! :)

#Осінній марафон Вона випадково випала з вікна. Як таке взагалі можливо?! О, добрий вечір, отут вже під'їхала трохи шкідлива ідея: відкинь копита молодим і опинишся в світі, повному пригод. Добре хоч, що пригоди принаймні небезпечні. Тут сюжет не настільки передбачуваний, як у попередньому творі. *** Сам задум міг би бути цікавим, якщо цей твір переписати разів з п'ятдесят, залучивши армію редакторів, коректорів і бета-рідерів. Дивлячись на ці прості і кострубаті речення, а також свавілля в оформленні тексту, відчуваю, наче в макітрі закінчуються слова й вичерпується здатність складати їх у речення... Здається, що читаючи цей твір, деградую і оця уся "краса" цього тексту як інфекція перенесеться на мої твори. Це жах! Точно не читатиму далі.

#Осінній марафон Бабуся Лілія в Німеччині і в неї навіть немає по батькові. Ці рандомні гігантські пробіли між абзацами так і дають хибну надію: ну ось, нарешті все, нарешті розділ закінчився! А дідька лисого! Катування триває далі... Щось цінні поради гг зовсім не працюють на практиці...

У Німеччині не використовують по-батькові

Вітання з марафону! Загалом ідея має свій потенціал. Можна розвинути цю думку про переродження в іншому світі (хай і помилковому). З цього би вийшов непоганий блокбастер. Прикольна оця подача зі зверненням до читача. Мені зайшло! Як наче ми дивимося фільм із закадровим іронічним супроводом або читаємо щоденник. Сюди би ще додати музику як в американських молодіжних комедіях) Можна взагалі ускладнити сюжет, розвинути глави, додати деталізацію. Багато деталізації. Описати світ навколо, відчуття героїв, які в них стосунки. Деталі щодо цих 100500 світів, у яких вони могли переродитися. Цей концепт про паралельні світи взагалі проситься на розвиток, оскільки тема апріорі дуже широка. Щодо головної героїні - сухо, беземоційно, пласко. Вибачте вже за такі слова. Але недостатньо показати її зовнішність для повного знайомства. Ми її не знаємо. Ким вона була раніше? Чому ми маємо турбуватися про неї? Чому ми маємо читати про неї? Лише тому, що вона померла й опинилася в іншому світі? Так це простий факт. Але якщо він викличе ще й емоції - тоді і героїня стане яскравішою, і сам сюжет. Є книжка про сценарне мистецтво "Врятуйте котика". Чому вона так називається? Бо так називається один із прийомів для викликання симпатії до головного героя. Герой має зробити щось добре на початку твору, щоб ми почали йому співчувати. Співчуття - емоція, яка тягне далі за героєм у сюжет. Ми читаємо, бо нам шкода його, нам цікаво, як цей герой завершить свій нелегкий шлях. Я не кажу, що ваша героїня має обов'язково врятувати котика з дерева абощо. Я маю на увазі - розкрийте її більше з внутрішньої, душевної сторони. Тоді читач відчує свою спорідненість із нею. Він побачить - героїня така ж людина, вона так само відчуває і тд... І проникнеться до неї симпатією. Те саме стосується й інших героїв. Покажіть їх через особисті якості, емоції, думки, предмети, що їх оточують. Поки що всі вони - як балакучі картонки без душі. "Я зрозуміла хто це. Це вони прийшли за мною". Цікаво, як героїня про це дізналася? До цього не було жодного натяку на її інтуїтивні чи дедукційні здібності. У тексті є багато помилок - стилістичних, пунктуаційних, граматичних. Багато де не вистачає ком, пробілів після розділових знаків. "Доля не завжди все обирає сама". Тобто, це доля нас вибирає? Питання насправді серйозне має велике поле для обговорень і протирічь. Його можна розвинути разом із цим оповіданням. Загалом, як я вже й казала, потенціал у цього твору є. Поки що він сухуватий і потребує ще трошки зусиль і роботи. Головне - не втрачайте цю та інші глибокі ідеї. Бо на них можна збудувати дійсно крутий твір! Успіхів вам!