Втеча

Ніколи не пізно щось нове почати

Назад оглянутись і сльози зігнати

Зібрати валізу, вазони полити,

Назад озирнутись, і подих спинити….

І ніби все знову, немов все з початку

Літак, злітна смуга, думки не в порядку

І сумно, і страшно, й водночас цікаво

Де зранку прокинусь, і питиму каву…

Чи там буде тепло, чи темно, чи тихо

Чи в тім літаку не летить поруч лихо….

І ніби вже спокій, не треба боятись

А просто летіти і в небо вдивлятись…

І бачити в небі той спокій й надію

І десь там за обрієм свою мрію

А потім завмерти і про все згадати

Про дім, і про друзів і мамину хату…

А совість тихеньно шепоче на вухо

Що ти не втечеш, де тихо і глухо

Й відлуння новин в голові пролунає

І серце заплаче, бо так не тікають

Бо як не хотілось би того спокою

А він не буває такою ціною

Бо легше за все, утікти, полетіти

Але потім з цим тобі далі ще жити!!!

І знов в очах сльози, не ті що спочатку

І серце вискакує, ти не в порядку

Літак вже летить, як його зупинити

Щоб потім по совісті в світі цім жити!!!

Та скоро посадка і знову літак,

Чи поїзд, автобус, чи пішки, хоть як…

Додому, до мами, до рідної хати

Бо там ти є вдома, й цього не забрати…

Ні з серця, ні з думки, інакше ніяк

Бо ти вільнодумець, давно не кріпак

Ти мусиш боротись, любити і жити

На рідній землі… бо ми її діти

Ніколи не пізно щось нове почати

Лишень головне нікуди не тікати!!!