***

А серед вікових дерев старого парку,

Гуляє вітер темними стежками.

Сьогодні бачив парк, як сів на лавку

Військовий статний, з сивими бровами.

Спостерігав за іграми малечі,

Курив багато, дивлячись в долоні.

Який тягар несуть незламні плечі?

Які думки стріляють в сиві скроні?

Чи думав він колись, що в цю погожу днину,

Не помічаючи людей сидітиме ось так.

Що ворог нападе на рідну Україну

Розмалювавши в піксель люксовий піджак.

А вітер хуліган розносить запах літа.

І тріпле волоски маленьких Херувимів.

Та чує чоловік лиш гар із поля битви

А бачить лиш тіла загиблих побратимів.