Дитинство

Живу своїм нормальним життям,

але все ж не забуваю спогадів дитинства..

дитинство.. те саме дитинство,

яке було у кожного і з нас,

нехай можливо не ідеальне, але було..

ми буди дітьми, раділи життю,

насолоджувалися моментами проведеними з прекрасними людьми,

а зараз.. ніби все те саме,

ми все ж залишаємось дітьми для наших батьків,

незалежно скільки нам..,

але ми все ж діти..

були, є і будемо ними завжди.

нехай, щоб не сталося з нами є вони.. батьки,

яких ми повинні цінувати, бо саме вони нам зробили все,

народили, виростили, виховали, зробили для нас все, що потрібно було.

ми пам'ятаємо ті моменти дитинства, коли все було чудово,

жодних епідемій коронавірусу, жодної війни, все було добре, а зараз..

зараз ми вже забули як це було, як ми жили спокійно..

тепер вже цього немає..

коронавірус, війна..

і це все зламало нас, у нас вже немає нічого спокійного.. немає того дитинства..

ми вже зовсім не ті, як колись..