Незнайомка з метро

Зустріти тебе під місячним сяйвом,

Болючіше навіть ніж в день.

Я згадую дні коли ти так сяяла,

Немов цілий світ тобі під ноги впаде.

Пам'ятаю,що каву не пила,

Любила тишу та спів солов'я,

Мене ти також завжди любила,

Залишився спогад від нашого буття

Як пишуть в віршах "незнайомцями стали"

З історією,що не потребує відкриття.

Твій погляд на роки залишається в пам'яті,

Як сильний вітер він перевертає все без вороття.

А що було б,якби не запитала ,

Я того вечора дорогу до метро.

Незнайомкою ти так і зосталась,

Чи життя все одно б нас звело..