Електронні книги / #забуття (10)
«Втратами -- відпускаю...»
***
Все, що було й прошло --
Відпускаю..,
Бо жалості за втратами
Я ніяких не маю...
Відпускаю легкою рукою,
Що буде лихе ще
Зі мною,
Як Всесвіта перекошений погляд
Збоку,
Де лиш я і все, що дозволено
Разом із Дайвою-Долею
В цьому...
Відпускаю
Та не прошу плати
І нагород,
Бо тоді вже зможу
Іти легко вперед --
До нових висот,
Щоби на Галактичних шляхах
Оглядати
Сумнів невидимих
Світів,
Які ще би зміг я
Якось, внутрішнім поглядом --
Спізнати,
Коли втрачене все --
Відпускаю
На волю та не жалію
Його міжзоряну
Долю...
Відпускаю,
Бо в цьому себе
Душею міцності
Пізнаю...
----------------------------
30.11.2023; Paris (Aurora)
==========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999853
(Katynskyy Orest)
=======================================
...
човен забутості...
у минуле?...
чи в майбутнє?... -
в сьогоденні з небуття
самотинний і забутий
без вагань і каяття
човен правиться вітрилом
у бурхливий океан,
у негоду,
в шторм
сміливо
в затуманений оман -
де манливі
в мерехтінні
загадкові острови.
дні там в сонності у тіні
розчиняються нові.
й час від часу
час неспинний
зазирає з-поміж хмар
в розколишене
рідинне
в люстро,
в темний каламарь.
по якому човен дивний
небокраю береги,
розсуває обрій сивий,
хвилі шторму навкруги... -
острови,
шука спокуси
у відлунності буття,
в міражах,
поміж ілюзій,
у лагуні
забуття...
***каламарь - чорнильниця
...
Сонлива реальність
03.10.2023
Вчора я бачила солодкий сон.
Мені не хотілося ні їсти, ні пити.
Я спала скільки хотіла,
І не потребувала його.
Але покинула її...
Кілограми зникали, а я не помічала...
І не помічала того коли востаннє була при тямі.
Дні минали, здається місяць пройшов.
Настав ненависний час вставати.
Дайте ще трохи часу.
Я чую як мене благають не засинати.
Я знайду в собі сили не впасти,
Я встану з ліжка, вип'ю води та погляну у вікно.
Цього ж достатньо? Я можу знову лягати?
Чому ти нервуєш? Куди нас везе авто?
Чого від мене хочуть лікарі?
Чому мої руки неприродно холодні?
Чому від думки про смерть на душі мені тепло?
Я при тямі. Питань багато.
Час тягнувся так довго,
А зараз вже нічого не згадаю.
Хоча ні, щось є.
Щось пам'ятаю.
Пташки що вмирають,
Спокійні дівчата.
Сходи від яких я задихаюсь.
Ліки через які погано...
Куди поділося це все?
І чому він не покинув мене?
Мої руки знову холонуть.
І страх обіймає як рідну,
Тремтіння, імпульс.
Біг та тривожність.
Я шукаю куди втекти.
Я шукаю куди подітись.
Мені здається що мене чекали знизу,
Я б з радістю пішла туди сама..
Та поки ще стою на землі міцно.
Це кара чи гра?
...
Незнайомка з метро
Зустріти тебе під місячним сяйвом,
Болючіше навіть ніж в день.
Я згадую дні коли ти так сяяла,
Немов цілий світ тобі під ноги впаде.
Пам'ятаю,що каву не пила,
Любила тишу та спів солов'я,
Мене ти також завжди любила,
Залишився спогад від нашого буття
Як пишуть в віршах "незнайомцями стали"
З історією,що не потребує відкриття.
Твій погляд на роки залишається в пам'яті,
Як сильний вітер він перевертає все без вороття.
А що було б,якби не запитала ,
Я того вечора дорогу до метро.
Незнайомкою ти так і зосталась,
Чи життя все одно б нас звело..
...
Життя іде
Життя іде
І ми ідемо.
В майбутнє
Наше неповторне.
Не скоримося нашим ворогам,
Любов, молитва - ось єдина зброя в цій війні.
Чому ж то так несправедливо
Навіяло на Україну.
Чому ж життю на Україні нема зупину.
Тому що ми і є саме - життя.
От тільки зараз хтось іде у забуття.
...
«В зморшках тих…»
***
То -- все..,
Тільки дотик, ще --
Вітру
До хвиль..,
Тільки зморшки
Вчорашнього дня..,
Тільки втрати,
Якими не жаль --
Згадки родить,
Як сутність життя..,
Або
Вітер замучився
Вже,..
Або хвилі течуть
У безвістність --
Того забуття,
Де ще вчора лиш
Бачилось тут,
А вже завтра --
Не суть вороття
І у дотику
Так ще щемить.,
Так ще хочеться
Теплого в словах,
Яким було би
Змістом сьогодні --
В зморшках тих,
Що віднесла вода
Й загубилось --
На колах...
-------------------------
16.05.2023; Paris (A-a)
=========================
Автор MAX-SABAREN :::
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983391
(Катинський Орест; Katynskyy Orest)
=================================
ID: 983391
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
Автор: MAX-SABAREN
============================================
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше