День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #забуття (10)

«Втратами -- відпускаю...»

***

Все, що було й прошло --

Відпускаю..,

Бо жалості за втратами

Я ніяких не маю...

Відпускаю легкою рукою,

Що буде лихе ще

Зі мною,

Як Всесвіта перекошений погляд

Збоку,

Де лиш я і все, що дозволено

Разом із Дайвою-Долею

В цьому...

Відпускаю

Та не прошу плати

І нагород,

Бо тоді вже зможу

Іти легко вперед --

До нових висот,

Щоби на Галактичних шляхах

Оглядати

Сумнів невидимих

Світів,

Які ще би зміг я

Якось, внутрішнім поглядом --

Спізнати,

Коли втрачене все --

Відпускаю

На волю та не жалію

Його міжзоряну

Долю...

Відпускаю,

Бо в цьому себе

Душею міцності

Пізнаю...

----------------------------

30.11.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999853

(Katynskyy Orest)

=======================================

...

Катинський Орест

човен забутості...

у минуле?...

чи в майбутнє?... -

в сьогоденні з небуття

самотинний і забутий

без вагань і каяття

човен правиться вітрилом

у бурхливий океан,

у негоду,

в шторм

сміливо

в затуманений оман -

де манливі

в мерехтінні

загадкові острови.

дні там в сонності у тіні

розчиняються нові.

й час від часу

час неспинний

зазирає з-поміж хмар

в розколишене

рідинне

в люстро,

в темний каламарь.

по якому човен дивний

небокраю береги,

розсуває обрій сивий,

хвилі шторму навкруги... -

острови,

шука спокуси

у відлунності буття,

в міражах,

поміж ілюзій,

у лагуні

забуття...

***каламарь - чорнильниця

...

Ем Скитаній

Сонлива реальність

03.10.2023

Вчора я бачила солодкий сон.

Мені не хотілося ні їсти, ні пити.

Я спала скільки хотіла,

І не потребувала його.

Але покинула її...

Кілограми зникали, а я не помічала...

І не помічала того коли востаннє була при тямі.

Дні минали, здається місяць пройшов.

Настав ненависний час вставати.

Дайте ще трохи часу.

Я чую як мене благають не засинати.

Я знайду в собі сили не впасти,

Я встану з ліжка, вип'ю води та погляну у вікно.

Цього ж достатньо? Я можу знову лягати?

Чому ти нервуєш? Куди нас везе авто?

Чого від мене хочуть лікарі?

Чому мої руки неприродно холодні?

Чому від думки про смерть на душі мені тепло?

Я при тямі. Питань багато.

Час тягнувся так довго,

А зараз вже нічого не згадаю.

Хоча ні, щось є.

Щось пам'ятаю.

Пташки що вмирають,

Спокійні дівчата.

Сходи від яких я задихаюсь.

Ліки через які погано...

Куди поділося це все?

І чому він не покинув мене?

Мої руки знову холонуть.

І страх обіймає як рідну,

Тремтіння, імпульс.

Біг та тривожність.

Я шукаю куди втекти.

Я шукаю куди подітись.

Мені здається що мене чекали знизу,

Я б з радістю пішла туди сама..

Та поки ще стою на землі міцно.

Це кара чи гра?

...

Maynuta

Незнайомка з метро

Зустріти тебе під місячним сяйвом,

Болючіше навіть ніж в день.

Я згадую дні коли ти так сяяла,

Немов цілий світ тобі під ноги впаде.

Пам'ятаю,що каву не пила,

Любила тишу та спів солов'я,

Мене ти також завжди любила,

Залишився спогад від нашого буття

Як пишуть в віршах "незнайомцями стали"

З історією,що не потребує відкриття.

Твій погляд на роки залишається в пам'яті,

Як сильний вітер він перевертає все без вороття.

А що було б,якби не запитала ,

Я того вечора дорогу до метро.

Незнайомкою ти так і зосталась,

Чи життя все одно б нас звело..

...

Вереснева Донна

Життя іде

Життя іде

І ми ідемо.

В майбутнє

Наше неповторне.

Не скоримося нашим ворогам,

Любов, молитва - ось єдина зброя в цій війні.

Чому ж то так несправедливо

Навіяло на Україну.

Чому ж життю на Україні нема зупину.

Тому що ми і є саме - життя.

От тільки зараз хтось іде у забуття.

...

Кароліна

«В зморшках тих…»

***

То -- все..,

Тільки дотик, ще --

Вітру

До хвиль..,

Тільки зморшки

Вчорашнього дня..,

Тільки втрати,

Якими не жаль --

Згадки родить,

Як сутність життя..,

Або

Вітер замучився

Вже,..

Або хвилі течуть

У безвістність --

Того забуття,

Де ще вчора лиш

Бачилось тут,

А вже завтра --

Не суть вороття

І у дотику

Так ще щемить.,

Так ще хочеться

Теплого в словах,

Яким було би

Змістом сьогодні --

В зморшках тих,

Що віднесла вода

Й загубилось --

На колах...

-------------------------

16.05.2023; Paris (A-a)

=========================

Автор MAX-SABAREN :::

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983391

(Катинський Орест; Katynskyy Orest)

=================================

ID: 983391

ТИП: Поезія

СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний

Автор: MAX-SABAREN

============================================

...

Катинський Орест
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
Той морок Олександр Твін
29.03.2024
Сьогодні близько 13:00 викладу нове оповідання Доволі незвичайне темне фентезі Заходьте почитати) ... Детальніше
Про опенколМай Мальцев
29.03.2024
Миру! Одна з моїх неприємних робіт — розсилка повідомлень щодо не проходження текстів у номер. Я поч ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112877коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: