Відвертість

Відвертість іноді розхитує пейзаж

В якому безліч темних голосів,

Розпліскують свою журливу тишу

У човен твій, де лебеді навкруг

Сполохані перевертають небо.

І в ньому ти хвилюєшся немов

Брижі свічадом голосом німують

Розходяться аж ген до берегів

Захмареного обрію. Навмисно

Вони тебе ховають від очей

І схлипами старого очерету

Гойдається покосами над плесом

І тоне не обмовившись у ніч

Любов моя. З чого все почалось?

Чи то вона поета сколихнула

В мені, чи я вдихнув свої слова

В поезію, і там собі заснула,

І спить на дні холодному вона –

Та дівчина, русалка, босорканя.

09.07.2023