melōdia ad autumna

тут осінь золота

свої розправить крила,

як часто ти читав про це,

і бачив декілька разів.

від цього, подих завмирає

а замість нього гарбузи,

смачне какао, плед, вино.

та сама книга на столі

і листя за вікном спадає.

фонтани більше не журчать

та й кому треба ті фонтани, коли

така краса та дощ навколо,

а вітер той несе до дому.

свою він пісню завива

про те чи злюбиться воно, чи ні.

кохання може й не бути,

а осінь буде тут завжди.