Каяття
1320206
Ми разом долали життєві недуги,
Не витримала ти тієї напруги.
Скінчилась мелодія, і згасла вже мить.
Тепер вона навіки мовчить.
Бавились з нею квіти чудні,
Танцювали по колу в найкращому сні.
Прокинувся я - і барви всюди зникають,
Коли руки твої мене не торкають.
Прийми ж моє ти щире каяття!
Без тебе увійду у двері забуття.
Вже зів'яла вона, від усіх моїх бід,
Дружба минула, лишається слід.
21.08.2023
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯