🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / #туга (22)

Казка про Снігову Королеву

Замерзло серце, стомлене журбою.

Його не зможу більше відігріти.

Тепер я владарюю над зимою,

А ти лиш вітер, що летить по світу.

Я королева, хоч і одинока,

Живу в палаці, наче у в'язниці.

Тебе любити це ще та морока.

І зберігати наші таємниці.

Сліди цілунків вкрило вічним льодом,

Зафарбувавши в колір туги тіло.

Цю "нагороду" не прибрати згодом,

І не розтопиш, щоб від них горіло.

А замість сліз посипались сніжинки,

Мої чуття ховаючи до болю.

І в формі кожної маленької крижинки

Застигло те, що було в нас з тобою.

Тебе чекати більше вже несила.

Куди ти дівся, вітре мій весняний?

Верни ту душу, що в тобі лишила,

Згадай як був безмежно раз коханий.

...

Amara

Каяття

Ми разом долали життєві недуги,

Не витримала ти тієї напруги.

Скінчилась мелодія, і згасла вже мить.

Тепер вона навіки мовчить.

Бавились з нею квіти чудні,

Танцювали по колу в найкращому сні.

Прокинувся я - і барви всюди зникають,

Коли руки твої мене не торкають.

Прийми ж моє ти щире каяття!

Без тебе увійду у двері забуття.

Вже зів'яла вона, від усіх моїх бід,

Дружба минула, лишається слід.

21.08.2023

...

Фіджер

Розкажи мені

Більш ніж півтора роки як двадцять друге.

Розкажи мені: якою я була до війни?

Чи бачила сни? Які я бачила сни?

Що було – якщо було – підставою задля туги?

Більш ніж півтора роки тягнеться двадцять друге.

В мене день народження навесні, –

Як дожити до тої весни?

Розкажи мені, якими ми всі були –

Мабуть, наївними, бо що знали про любов?

А що про ненависть? Я не пам’ятаю розмов,

Не пам’ятаю облич, що колись, до тої імли,

Що впала на землю, були важливі... Якими ми всі були?

Вибухи й темрява, гордість й надія, жага перемоги –

Чи все це було вже тоді? Чи боліло, як зараз болить?

Я шукаю дорогу назад, до себе, шукаю шляхів вперед...

Я заблукала і водночас йду вірно, як раніше ніколи не йшла.

Чи все, що було раніше, реально? Чи все це попіл й зола?

Знову осінь. Бджоли зібрали мед, шумить очерет,

Відбій тривоги, кіт заповзає під теплий плед...

Розкажи мені, яким буде двадцять третє,

Коли на годиннику стрілка

Врешті-решт перескочить вперед?

...

Валерія Малахова

СОНЕТ НІЖНОЇ ТУГИ І ВСЕОБІЙМАЮЧОГО СМУТКУ

Слова, не вимовлені вчасно, краплями спізнілої роси

Котяться у скаліченої душі безодню глибоку,

Стигнуть у серці потятому отрутою на вічні часи,

Не сказані, звисають над тілом жалю грізним роком.

Слова, сказані невпопад, мимоволі кинуті не до ладу,

Ріжуть зсередини гострої провини лезом холодним,

Розбурхують, терзають вогнем пекельним кров руду,

Не вчасно вимовлені, в аорті в’ються чорним кодлом.

І тріпочеться у грудях метеликів смутку клубок

Всеобіймаючий. За сказані й не сказані слова.

Ллється із очей туги і ніжності стрімкий струмок.

Все розбила вщент, зламала необачності хуга снігова;

Хочеться зробити до хиткого миру крок,

Та слів, що повернути здатні все назад, нема...

...

Лія Гако

Кров'яний колір

Червоногарячий колір шпалер у кімнаті,

Сонце гаряче на стінах палає вогнем.

Місяць холодний людей обіймає,

І на шкірі обличчя - опіки залишає.

Не знаю чому, але не відчуваю,

Як у мене в грудях болить.

У тихій душі думки розкриваю,

Немає кохання, тільки жаль проникає.

Червоний келих вина стоїть на столі,

Але моє серце тихо стогне й болить.

Спалахи вогню біля мене живуть,

Сама із собою тепер сильно горю.

В моїй душі туга зростає,

В танці зі мною кружляє.

Нехай опалює мене цей колір гарячий,

Що продовжує з мене знущатись.

...

Яна Янко

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні,

Пролітають, як птахи чорно-сірі будні.

Я не буду танцювати з тобою перший танець.

Пам'ятаю, як носив до школи мій рожевий ранець.

Не забуду зелені очі, міцні руки в жилах,

Я сиділа на твоїх плечах, неначе – крилах.

Ти приносив додому гостинці від зайця,

Ще трохи весни, і я точно здамся.

Перестану чекати, шукати в перехожих,

Хоч краплю обличь на тебе схожих.

Всі твої казки про різнобарвних вовків,

Передаватись будуть ще мільйони років.

Моїй дитині, яка ніколи тебе не знатиме,

І моїй навіки закритій любові – ґратами.

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні,

Чорно-сірі пролітають будні.

...

MaL_Vi

Вона так виглядає, мов...

Вона так виглядає, мов спазми стискають горло.

І руки тремтять, як у штиль пливуть кораблі.

Той штурвал, вже вічність крутить і стогне потворно,

І це "мов", — найсильніше тепер на землі.

Сильніше, ніж вітер колише солоне море,

Болюче, як гострий гарпун у кита на спині.

І мучить, вібрує – століттями горе,

Залишене кимось у її глушині.

...

MaL_Vi

Вільне падіння

Ґаргульї готичного храму ожили і поховалися у міських парках,

І вулиці нагріті сонцем вкрилися густими туманами.

Перехилившись через вікно в кімнату заглядає осінній місяць,

Нерухомою тишею космічного руху галактики, однієї з мільярдів.

Якогось осіннього вечора, чи можливо осінньої ночі

Розпускатиму контури слів, образів, існуючих тут предметів,

Потягнувши за нитку мороку, розторочивши виткану вічність,

Аби відшукати з чого усе почалося, знову, бігаючи її лабіринтами.

Розторочу і твою любов, зачепившись за нитку хвилюючого голосу,

Стрімкими течіями омиваючи мис безкінечності,

Хіба не злякаюсь від обширу там в невагомості,

Із чорними дірами, між зорями і метеоритами

Не маючи певності

Що все не дарма. Що поезія... Ні, не вона,

І не осінь з її туманами і надвечір’ями, а ти,

Що твій голос, і твоя невідома душа

Існуватиме там, де розкинулась неосяжність.

Без обрію?!

Хмари збирають тугу, як дощі, що стікають в земні калюжі,

З’являються контури і обрій описує радіус

Твоєї обителі.

Світ проявляється гулом, словами, кольором, погодними умовами,

Поцілунками губ, твоїм голосом, і вільним падінням любові.

04.09.2023

...

Володимир Каразуб

Вона завжди вдивлялася так

Вона завжди вдивлялася так,

Неначе знала, що зовсім скоро,

Усе скінчиться: на її вустах

З'являлася усмішка умиротворення.

Коли ж до ніг підступала зима,

Як комір біла її сорочки,

Вона бувала завжди сумна,

І сум спихала на хворий жовчний.

А потім той приступ її вбивав —

Вона говорила про чорний фатум,

Про те, як відчай її впіймав

І вона любов віддала в уплату.

Весною вона говорила — зникне

Бо літо що прийде завжди нестерпне,

Щороку до нього ніяк не звикне —

Бо тіні давні схвильовує спека.

Але воскресне, в осінній холод

І все скінчиться тоді остаточно:

Можливо зустріне любов наголо,

А може відпустить дошкульний жовчний.

Вона завжди говорила так,

Неначе знала, що зовсім скоро,

Усе скінчиться: на її вустах

З'являлася посмішка умиротворення.

14.10.2021

...

Володимир Каразуб

Нічого ріднішого за дім

Болить душа моя, болить

І серце все палає

Нічого ріднішого за дім

В цьому житті немає.

Рідні степи, поля, ліса

І вітер – мила колискова.

Як встану я пред сонцем вранці

Скажу одне,

Що я люблю…

Люблю свій дім

Свій дім, людей своїх

Свої гаї

Ось що насправді мені треба.

Мені не треба злитків золотих

Грошей мені не треба

Мені потрібен лише дім

Мій рідний

В Україні.

Співа душа моя, співа

Весна прийшла – радію

А серце все стогна, стогна…

Допоки не опинюсь в Україні.

17.03.2023

...

Moon Cherry

Несправедливо Бог тебе забрав...

Несправедливо Бог тебе забрав

Від нас усіх, від рідної родини

Ти тільки на життєвий шлях ставав

В скорботі ми 9 днину .

Те світло що в душі носив

Погасло враз і вже на повернути

Твоє тепло і твій ясний посил

Що ніс ти в світ, не можемо забути.

Як промінь сонечка ти був для всіх

Завжди ми будемо це пам'ятати

І в душах наших, і в очах сумних

Це неможливо стримати і не приховати.

На небесах твоя душа знайде чудове місце

Такі як ти у Бога під рукою

Наш світлий хлопчик, сонечка промінчик

Покійся з миром. Сумуємо. З любов'ю.....

...

Таня Мисько
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
Треш-цитати "Псистих теревень", або Хто це гавкнув?Леся Сагула
16.07.2024
Ну, оскільки багато хто заявив про страх репресій за подібні блоги, я візьму перший удар на себе. Пр ... Детальніше
На Аркуші вже:
11804читачів
144240коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: