Актор

Бубонить тарабанить, бурмоче

Та словами сплітає язик

Заглядає нам прямо у очі

Але бачить себе, бо так звик

Отакі в нього зважені рухи

Відпрацьований ритм та темп

Розпростер він над натовпом руки

Наче крила – тотем

Ми тягнемось до нього повільно

Крізь пітьму та пилюку буття

Кожен раз, як нове воскресіння

Кожен виступ, як ціле життя

Що віддав він за вміння від біса

Що прискорює сотні сердець

Не дізнатися. Там, за кулісами

Залишилася тайна. Кінець.