не переймаюсь...

32036
Публікація: 13.09.2023
Вірш
В процесі

не бажаю

і знати не хочу

всіх подробиць чужого життя.

а своє...взагалі не сприймаю!

і спрямовую у небуття..

та й кому воно, в біса! потрібне

те пустої суспільності дно.

...але з відчаю,

в часі тривожнім

на одинці з собою самим

раптом згадується не суттєве,

яке виявиться основним.

запалю сигарету в задумі.

зрозумію чия де вина.

та вагомо на серце насуне

темна хвиля покути сумна...

і зоря

з небокраю проб'ється

крізь вікно вечорове -

мов жах

розіллється по білому столу

у рожевочервоних тонах.

і червону зі столу зніму я

переляканий

руку бліду.

відійду

та сховаюся в тінях,

де самого себе не знайду.

перейматись колишнім не стану,

копирсатися мов у смітті.

у руїні - в зруйнованій мрії! -

рахуватиму час

в небутті...............

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі