💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛

Електронні книги / #спогад (20)

Кобра

Торкаюся подушечками пальців

шершавості, що оксамитом вкрита.

Сліди отруйні на моїм зап'ясті,

холодна шкіра. В грудях лезо вбивці.

Смертельно ніжна, небезпечна кобра,

спокуслива, нестримна, дика німфа.

Ти янгол, хоч на демоницю схожа,

удень зміїна сутність не помітна.

Як мертвий промінь срібного світила

окреслить постать у віконній рамі,

святе та грішне з надр твого тіла

зійде на мене вперше і востаннє.

На ранок доторки блискучих лусок,

прудкий язик на венах біля шиї...

Мов мильна куля, світ навколо луснув,

залишились цілунки темно-сині.

Розплющив очі - тиша біля ребер,

у скроні спалахом ударив спогад...

Пекучий холод, що ішов від тебе

на кригу в грудях аж ніяк не схожий.

Пішла від мене, впорснувши отруту,

єдина ніч залишила відбиток,

та все одно чекаю грішну згубу,

бо ти є кобра, що не можу не любити.

(Травень 2023 р.)

...

Роман Фещак

СПОГАДИ ДИТИНСТВА

Цитрусовий запах мандарин

З терпко-ялинковим ароматом.

Мама молода. Несивий тато.

І в бабусі очі – як бурштин.

Затишно вогнить старий камін.

Палахтять, потріскуючи, дрова.

На столі – біленька скатерть нова.

На вікні – мережечки сніжин.

Як гаса весела дітвора!

Під столом, за комином, за кріслом…

Вся родина в зборі, а не тісно.

Дух ґлінтвейну м’яко зависа.

Ще один хороший рік пройшов.

Мама обніма підрослих доньок.

Горнуться горнятка до долоньок.

В них до кави додана любов.

Щось тітки чаклують до стола.

А дідусь з дядьками – в анекдотах.

Мудрість відчувається на дотик.

Не ляка морозами зима.

Тиша нам святила шал бажань

В строгім телебомканні курантів.

Таїна світилась у гірляндах.

У фужерах пінився шампань.

Сміхом хлопавкових блискавиць

Вибухало свято кольорове.

Всі іще живі. Усі здорові.

Ще ніхто ні з ким не розлучивсь.

Дітлашня гостинців вигляда.

Дід Мороз, Снігуронька – до хати:

«Рік наступний буде вам багатий!»

Скоро Щедрик… Скоро Коляда…

...

Білик Ірина

Фатум

Я тільки спогад,

Тіні темніша,

Світом гонима,

Як сама смерть.

Я тільки здогад,

Думка ясніша.

Лину за ними

У круговерть.

Люди кохають,

Люди працюють,

Люди вмирають -

Люди живуть.

Я пам'ятаю,

Їх всіх пам'ятаю

Навіть коли

Дуже хочу забуть.

Я у кінці

І я у початку.

Я є усюди,

Хоч йду з небуття.

Фарби митців

Обирають спочатку.

Потім етюди

малюють життя.

...

Євгенія Петрікова

не переймаюсь...

не бажаю

і знати не хочу

всіх подробиць чужого життя.

а своє...взагалі не сприймаю!

і спрямовую у небуття..

та й кому воно, в біса! потрібне

те пустої суспільності дно.

...але з відчаю,

в часі тривожнім

на одинці з собою самим

раптом згадується не суттєве,

яке виявиться основним.

запалю сигарету в задумі.

зрозумію чия де вина.

та вагомо на серце насуне

темна хвиля покути сумна...

і зоря

з небокраю проб'ється

крізь вікно вечорове -

мов жах

розіллється по білому столу

у рожевочервоних тонах.

і червону зі столу зніму я

переляканий

руку бліду.

відійду

та сховаюся в тінях,

де самого себе не знайду.

перейматись колишнім не стану,

копирсатися мов у смітті.

у руїні - в зруйнованій мрії! -

рахуватиму час

в небутті...............

...

Ем Скитаній

за картами в негоду...

не ворожу.

не вгадую.

не мрію.

лише дивлюсь в осінні візерунки,

під сонцем що після дощу леліють

на вітах на гнучких, брунатних струнах.

зіграє на яких холодний вітер.

їм листя голоситиме в акордах!

і осінь заплете в бордові сіті...

...і сум у двері стукатиме скоро -

не відчиняй!

бо там пуста безмовність,

депресії з негод,

знемога,

болі,

похмурість у думках,

і помилковість

чекання на покращення у долі...

- ...навіщо те усе?... - спитай самого себе. -

невдачі. помилки, усі образи...

...і карти розклади в строкатий спогад -

ввійди у час,

як в хащі непролазні.

сховай у рукаві своє кохання.

і образи збери в роках по крихтам

на тим шляху, що зникненням на грані

і зреченим був долею із примхи.

бо в неї ти у думці лише мався!

і кинутий на спалення в азарті.

...невдало щось розклад у тебе склався.

...не надто чи на себе взяли карти?...

...

Ем Скитаній
16+

Перший раз

Трапляються ж такі дива,

Що гріють спогадом хлопчину.

Ти роздяглася не сама,

Мені підставив свою спину.

Тремтіли руки, сперло дух,

Боялись очі віри в щастя.

Я у стосунках був малюк.

В інтимі ж совсім ще пропащим.

Мій перший раз - емоцій вир.

Технічно ж, нічим вихвалятись.

Та я тоді, як в маслі сир,

Відчув до чого наближатись.

...

Легрей

Голос

Коли б я міг

Воскресити твій майже забутий голос

У провінційній квартирі,

Яку обживають давно як, чужі голоси,

Через стільки часу, віддаленості від нього,

Нахлинуть з відлунням схололі, потерті часи.

Наче музика для обивателя в партитурах,

Яку не спроможний зіграти по нотах, але

За назвою в пам'яті звуки її віднаходить

І слухає спогад мелодії, спогад краси.

Твій голос десь там, десь під тонною інших, у стосах

Літописів сонця, світанків, любові та зим,

Його зберігає схолола відлуннями тиша...

Послухай, я воскресити його б не зміг.

Від краси, що привласнює мить залишається тільки

Вага від нещасної ляльки, лахміття та пил,

На якому самотність виводить своє прокляття

І зважує слово та пір'я обскубаних крил.

05.07.2023

...

Володимир Каразуб

Тріснув келих кришталевий

Тріснув келих кришталевий,

І кривавою сльозою

долу скапує вино.

По краплинці, неквапливо,

Ще далеко з ґанджем дно.

По краплинці – мрій наївність,

І фіалок аромат,

Пелюстково-майська ніжність,

І серпневий зорепад.

Ігри в піжмурки з Амуром,

Серця зраненого біль,

Темно-синій саван туги,

І місточок із надій...

По краплинці, неквапливо,

Через шпарочку у склі

Витіка найбільше диво,

Спогад лишиться на дні.

Світлана Мазуренко

...

Світлана

в тіні заметілі

раптом - погляд літа

милий і привітний,

усмішкою легкий

від років далеких....

небокрай в тумані

рискою омани...

колом видноколо

ворожбою долі,

де усе знайоме

та немає дому.

плутані стежини.

час у швидкоплинні... -

там зимовий озов

і кохання острів.

в схові водоспаду

відчай і розрада.

закиди і докір.

погляд сіроокий -

спогадом із тіні

в сьогоденній днині

майже не зимовій,

ще й з журбою в змові.

де під снігопадом

стежка сонним садом,

по якій вчорашнє

наче як не справжнє -

мов сніги з уяви

поволі і мляві.

наче то комахи

в зреченні, закланні -

мухи та літайки

у танку світанку

в чарах заметілі

ясносяйнобілі,

мрітні і примарні

пурханнями з хмари

хитані, лелійні,

у похмурість - мрійні...

...

Ем Скитаній

На поріг не ходи

Не дивися, не згадуй, за мною не вештай кімнатами.

Не з'являйся в тумані приводом для тривоги.

І як сніг, ще торішній, твої сліди замітатиме,

На поріг не ходи, щоби я пам'ятала тебе живого.

Дістаю папірець той, де рядками правда рясними вся,

Тут написано досить, і кожне слово - грати:

"Я тебе не кохав, але ти мені завжди снилася.

Мені жити б з тобою довго, і точно не помирати"

На останній межі між щастям перемоги і розпачем,

Де заплаче дощем забута на зиму осінь,

Бачу я силует, і він навіть не твій, а просто чийсь.

Так суворо дивиться та мовчить, неначе не вірить зовсім.

Іронічно всміхатися на побажання загинути.

Та у всіх дзеркалах бачити втомлені очі.

Замість звуку металу, твої цінувати вигини.

Ти давно неживий. Засуджуєш чи ...Чого ти від мене хочеш?

...

Rothaarig

Страх

Лякає всіх нас невідоме.

Очікування геть не дійсність.

Страхи з дитинства - то знайоме.

Сильніше їх лиш власна стійкість.

Відволіктися допомогою,

Сховатись в інших за турботами.

Один з шляхів іти дорогою

Без зволікань тонкими дротами.

Чекати із думками в власному -

То є з найбільш складних шляхів.

Скоріше б дії справ по вчасному!

Всміхатись спогадам страхів.

...

Легрей

з настрою

...літачки кораблики легкі у просторі

плавають літають в небі і на морі

крила та вітрила з метеликових крил

поведуть у далі подувом вітри

а хмаринки білі у безмежній волі

плавом пропливають в небесах крізь долю

подивом у спогад із дитячих мрій

болем щемом в серці згублених надій

згадкою про юність весняною ранню

квітами тендітними світлого кохання

і серпанок степом в дивній цій порі

осипає очі росами зорі...

...

Ем Скитаній

Спогад

Я смикну спогад за ледь зриму кіску

Про ту весну, задовго до війни,

Про дощ, який так само довго виснув,

Й цвіли морелі, наче навісні.

Яскраво соняхом сміялась парасоля,

Рука завмерла у його руці…

А вперта віра гріла, ніби вчора,

У янгола на правому плечі.

З бруньок бузку випурхували мрії,

Як її погляд у його тонув,

Безжурно серце множило надії…

Вона була і він тоді ще був…

Тремтить весна в життєвій нетерплячці,

Під берцями розбризкується твань,

Знов обстріл, в очерет сховались крячки.

Робота, бій, рішучо, без вагань

Із дня у день, щоб ряст буяв у лісі,

Щоб цвітом шаленів вцілілий сад,

Весняний дощик тихо падав в місті,

Над кимось парасолю ніс солдат.

Світлана Мазуренко

...

Світлана

Вечір місто колише

Вечір місто колише,

Закрадається в кожен дім,

Угамовує гамір тиша,

Розповзається темна синь.

Не спиняють кордони тіла,

Стін немає, немає людей,

Тільки думка росла і міцніла,

І сотала мрію з тіней.

Тільки стукав дощик у вікна

Так, як сотні минулих літ,

Виникали обриси звідтам,

Де буяє між снігом цвіт,

Де минулого крига скресає

І Харон повертає назад,

Хоча течія і не пускає,

Але думки тягне канат…

У долонях горнятко кави,

І так само лопоче дощ,

І мовчання дзвінке між нами,

І зрадливий пальців дрож,

І так само сміливий вечір

Висікає вогонь чуттів…

Тільки холод чомусь по плечах,

І у кріслі ніхто не сидів…

...

Світлана

«Перемога -- буде спогадом...»

***

"На наш поріг..."

***

Осінній дощ

Січе та сіє,

А десь іде

У небі сон --

Той сон чудний,

Який маліє,

Бо ти прийшла

У мої сни --

У сни весни,

Якими осінь

Пломеніє,..

Якими ми йдемо

У бій --

Ідемо, разом,

Стінами пам'яті

Війни --

Вчорашнім пам'яті,

Якими пам'яті

Любов наша

Ясніє...

Сніги,

Сніги,

Як біле і червоне,

Що щезає...

Сніги,

Сніги,

Як долі колоскове,

Яким народження

Живе --

Назло тій смерті,

Що вбиває...

Сніги,

Сніги,

Ви стелите дорогу

До того дня,

Як перемога,

Де буде світло --

Світло пам'яті живе

До серця нашого порогу...

Зима мете,

Зима летить

У кулі посвисту

Лелеки,

А ми живі

Назло усім --

Назло тій тьмі,

Що вже щезає там

Далеко,

Бо світло знов

Із нами йде --

Із нами, в Братства

Перемогах,

Щоби весна

Прийшла одна --

Одна у наших

Цілі змогах,..

Якби не той

Кривавий слід,

Що буде спогадом

В тривогах,

Що буде кров'ю

Перемог --

На наш поріг,

Як смерті лід...

Осінній дощ

Січе та сіє,

А десь іде

У небі сон --

Той сон чудний,

Який маліє,

Бо ти прийшла

У мої сни --

У сни весни,

Якими осінь

Пломеніє,..

Якими ми йдемо

У бій --

Ідемо, разом,

Стінами пам'яті

Війни --

Вчорашнім пам'яті,

Якими пам'яті

Любов наша

Ясніє,

Коли ми вірою

Тверді,

Щоб перемога була

В ділі --

Для України,

В цій, правди --

Війні...

----------------------------

29.12.2023; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

"На жодних годинниках стрілки не вказують, як жити..."

----------------

(С.Є.Лец)

=======================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001877

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

Осінній вальс

Опустило літо коси в осінь,

Час змиває спогадів сліди,

Але ще яскріє неба просинь,

Не торкнулись серця холоди.

Пам’ятаю голос твій і дотик,

Часто зазираю в телефон

Раптом пролунають ніжні ноти -

Проженуть розлуку, наче сон.

СМС-ки шле в майбутнє літо,

Мрією наповнює життя,

Та чи зможу я тебе зустріти,

Чи в минуле буде вороття?

Пам’ятаю голос твій і дотик,

Часто зазираю в телефон

Раптом пролунають ніжні ноти -

Проженуть розлуку, наче сон.

Чи теплом огорнуть твої руки,

Затріпоче серце, ніби птах,

Щезне біль утрати і розлуки

У кохання чарівних світах.

Пам’ятаю голос твій і дотик,

Часто зазираю в телефон

Раптом пролунають ніжні ноти -

Проженуть розлуку, наче сон.

Світлана Мазуренко

...

Світлана
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛
12.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

12-те квітня це особливий день! Рівно 3 роки тому відбувся запуск літературної платформи Аркуш 🙂

... Детальніше
Блоги
Спогади, спогади...Роман Котляр
13.04.2024
Сьогодні 13 квітня. В понеділок 15-те. В 2017 році в цей день відійшов у вічність світлої пам'яті С ... Детальніше
Перший блог про перший драбблАнастасія Вовк
20.03.2024
Беру участь у конкурсі драбблів на порталі Експеримент. Нагадаю, що головним критерієм драбблу є й ... Детальніше
А Ви стикалися з небезпекою особисто?\ілюстраціїЄва Лук'янова
13.04.2024
Привіт, любі відвідувачі блогу! Я написала новий розділ до свого роману "Дім втрачених ілюзій", з як ... Детальніше
ДЕБЮТНА ПУБЛІКАЦІЯЛеонід Данільчик
11.04.2024
Вітаю спільноту. Нарешті і мені випала нагода написати щось гідне Вашої уваги (не враховуючи мої мат ... Детальніше
"Голод Знання" у форматі аудіо Югин Кобилянський
13.04.2024
"Голод Знання" тепер і аудіокнига. Історію молодого студента, життя якого кардинально змінює тяга д ... Детальніше
Минулі дніDeadNeko & Polska kotka
13.04.2024
Чи погано, коли нудьгуєш днями? Чи погано коли все спокійно? Коли хочеться змін, то забуваешь додат ... Детальніше
На Аркуші вже:
10314читачів
116655коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: