при падінні...

при падінні у спогляданні

геніальної німоти,

що в байдужості до злодіяння,

до безглуздості та глупоти... -

придбай вітрило собі...з парашутиком.

не втопитись аби у лайні

обшушуканим та ошуканим

в цій суспільній драговині.

то як поміч тобі безкрилому

на сповільнення часу падінь.

і - з подяки вітрам! -

під вітрилом ти

не шелепнеся в сморідну тінь.

лиш сковзнеся,

торкнеся п'ятами

до гнилизни огидно лихій.

відштовхнеся від тої лятви

в непроглядний захмарний сувій.

і в тумані кружлятимеш листям

в ясноокій зорі крізь пітьму.

над дахами осіннього міста

привітаєш у злеті зиму...

і в падінні у спогляданні

ледь зажевріє мить надій -

таки зійде в пітьму світанок!

в цю гнилизну...у цей застій.

*****лятва - погань, скверна, паскудство