ОБМАН

Я промовчу хоч знаю правду

І дам себе я обмануть,

Невже так важко бути здатним,

Щоб ціль правдиво досягнуть?

Твої уста шепочуть ніжно

Про те як солодко нам жить,

Про те, що десь в гаю щоночі

Щасливий соловейко спить.

Про те, що очі не лукавлять,

Про те, що руки не беруть

І то все люди нарікають,

А самі кожен день крадуть.

І було б добре тебе слухать,

І спокій в серці поселить,

Та як же важко знати правду

І далі мовчки в брехні жить.