Сонячні міражі

ВВ

Мовчання говорить подобою ніші...

Ще надто далеко до синього моря,

Надто далеко до смути ідей.

Хтось відпускає безмірності поля,

Аби побілити смолу орхідей...

У плині жалю́ і безкарності дива

Знайдено місце, де ллються пісні.

Тільки натура, беззахисно сива,

Знову в'їдається в дикі мости.

І те ж відчуття, що усе до розлуки,

Те ж відчуття, що покора щемить.

І лиш одна дума, дзвінкіша за луки,

Знає за віщо і досі горить...

Вірять очам, але є що сказати...

Знову віддам на загал міражі.

Буде довіра і змазані шати,

Буде вечір'я і сни-спориші...

11.09.2022