З вікна. Хрещатик, 26

Ці шпилі на зачорненім небі й

жовті башти чарованих міст...

Розсипається вітер на шепіт.

таємниці запише хроніст.

І не буде, крім слова, нічого,

що народження та кінець.

Тільки місяць чіплятиме рогом

алюмінєвий царський вінець.

Ті червоною бляхою вкриті,

мов скальповані, черепи.

Наші лиця, сльозами пориті,

наші руки, слухняні й німі

їх ніколи ніхто не побачить.

Це палаюче злато шпилів,

жовті башти, і регіт собачий,

і приплив, і відплив, і приплив...