Закохана осінь

Поховане змінює Всесвіт...

В мені помирала закохана осінь,

Дивилась очима страждальних беріз.

Із подихом кожним лягала у про́синь,

Аби приховати глибокий поріз,

Осяяний думою в зорано-грудях...

Ви бачили очі вмираючих див?

Так ще ніхто і не танув на людях,

Як сонячна осінь безкраїх полів...

Здіймалися груди камі́нно і тихо,

Мовби хотіли збагнути метал,

Що надто підступно і якось безлико

Влився у точний і білий овал.

Стомлені руки і змінені хрипи...

Вона відлітала, хоча й молода.

В мені помирали її недосипи,

Які затягнула незмінна струна...

25.09.2023