У тенетах таємниць

Анна Вільде

Я знаю хто зачинила мене тут. Це Анна де Альдер перша власниця маєтку і виходить, що дух.

От тільки, не розуміла причини чому саме наш рід потрапив під її прокляття, а доступ у бібліотеку мені був зачинений. Все що я взнала за цей час - що очікувати від маєтку, але жодної згадки про Анну, наче вона сама стерла будь-яку згадку про себе.

- Так і є, - почула її голос.

- Тоді чому ми?

- Хіба важливо знати відповідь, яка тобі нічого не дасть. Ти почуєш правду, але сказана вона буде не тобі, Анно.

Я давно готувалася, що буде тут, от тільки в перші дні все було так спокійно, що почала хвилюватися. Очікування з'їдає більше ніж самі жахи, весь час була як на голках. Спокійно жила, і розуміла, що наче зростаюся з цим місцем наче привид, ще трохи і я забуду для чого прийшла, чому тут. Я залишуся тут на вічність.

Але однієї ночі прокинулася від звуку музичної скриньки, яку так любила слухати колись. Гірше було, коли не вдягнувшись зірвалася з місця і побігла на звук. У мене не виходило противитися лише йти і йти, поки не наткнулася на стіну через яку просто пройшла як привид і вийшла знову в свою кімнату. Звучання припинилося. Це здавалося занадто простим, але наступні ночі були набагато гірші. Опівночі прокидалася від скреготу, шуму, завивання, а ще з настанням сутінок я бачила дивних тіней, які нагадували людей в одязі минулих епох. Але гірше було потім.

День почався звично, але коли я прийшла на кухню, щоб зробити собі сніданок, все почало валитися з рук. Ніж виявився таким слизьким, що я ледве втримала його в руках, відвела руку і він впав на землю прорізавши плитку як масло. Я з жахом відсахнулася, це могли бути мої ноги.

Але гіршим виявився наступний день, коли зрозуміла, що мої руки проходять крізь все, щоб я не взяла. Тепер я привид цього маєтку. І все що мені залишалося це спостерігати.

- За що, Анно де Альдер? – одного дня все ж запитала.

- Здогадайся, що ж може бути у нас спільне і можливо я поясню.

Я задумалася. Що крім імені?

- Моріс Вільде, - в голові саме виникнуло ім'я першого хто потрапив під прокляття з нашого роду.

- А, ти молодець, здогадалася. Як шкода, що я колись довірилася йому повністю і безповоротно, а він кинув мене через іншу і я прокляла його рід до кінця віків, - божевільно розсміялася вона.

- І через його помилку я повинна страждати. Це занадто жорстоко.

- Але шанс врятуватися у тебе ще буде, - посміхнулася вона коли в приміщення зайшла Кейтлін.

Я полетіла, - засміялася вона.

Чула як мене кликала Кейт, але могла лише дивитися злившись зі стінами, ставши єдиним цілим з маєтком, я була не в цьому просторі, а де саме знаходилася, точно не знала.

І зовсім не могла зрозуміти чому саме вона. Думка крутилася в голові, але не могла скластися правильно.