У тенетах таємниць

Анна Вільде

Сьогодні заснула раніше ніж завжди, а прокинулася на диво від приємної музики яка линула з бальної зали.

Одягнувшись пішла подивитися, що там. Це був бал, багато пар танцювало тут і насолоджувалося цим вечором. Я стояла зверху на балконі і дивилися вниз на це дійство, якби хотілося опинитися там.

Я здивовано відсахнулася, коли побачила дядька Арта. Хотілося підбігти до нього і опинитися в примарних обіймах. Але він подивився на мене суворо і жестами показав, щоб я залишилася на місці. Але цього одного погляду вистачило, щоб зрозуміти дещо неймовірно дивне. Кейт Вілсон, мала дівоче прізвище Моргани, а її схожість з дядьком, означала лише одне - вона його дочка. І ось чому вона опинилася тут.

Я завмерла здивовано, складаючи отриману інформацію в голові, але як таке можливо.

Подивилася ще раз вниз і рішуче кивнула сама собі.

- Можеш зробити мені найкращу вечірню сукню?

- Що ти робиш? - злякано зашипіла Анна.

- Я хочу творити своє майбутнє.

Моє прохання було виконано і я граційно спустилася сходами.

- Ти йдеш в пастку дурненька, - почула сумний голос Кейт, але вже не зважала на нього.

Стала злившись з однією з колон, зустрілася з незадоволеним поглядом дядька, але він промовчав, просто кивнувши.

- Чому така чарівна леді як ви тут одна і я не зустрічав вас раніше? – я обернулася до приємного на вигляд чоловіка.

- Я тут вперше, лорде.

- Моріс Вільде, до ваших послуг.

- Анна, - не буду ж я говорити справжнє прізвище.

- Анна, - повторив він.

Так звали мою колишню наречену, яка заточила мене тут.

- Ви не виглядаєте, як примара, невже ви людина?

- Так, у цьому закладається моє прокляття, вічно жити в цьому маєтку і ви перша хто мене побачили.

- Це так сумно, як ви жили весь цей час.

- Але зараз ви ж проведете зі мною цей вечір, леді Анно.

- Так звичайно, лорде Вільде, - і вклала свою руку в його.

З цього вечора кожен наступний я проводила з Морісом Вільде. Він виявився приємним співрозмовником і я з завмиранням в серці чекала кожного наступного вечора, щоб знову зустрітися з ним. Все було так чудово, але одного вечора він запитав.

- Ми вже так довго знайомі, і я хочу запитати, чи проведеш ти зі мною вічність чи підеш назавжди Анно?

Задумалася. І рішуче відхилила його пропозицію. Годинник пробив північ і вона знову почула звук музичної скриньки на який швидко побігла, відкриваючи досі закриті двері бібліотеки.

- Ти пошкодуєш, що зробила це Анно. Я знайду тебе і тоді ти відплатиш мені за все, - останнє що почула перед тим, як потрапити у свій простір, були слова Моріса.

Я була в пастці минулого і якби обрала його залишилася там назавжди. Тепер я вільна. Ми вийшли з цього проклятого маєтку разом з Кейт і вона розповіла мені всю правду.

-Дякую, що врятувала мене, - сказала їй.

-Це єдине, що я могла зробити для тебе.

Прокляття було знято і його в’язні отримали волю, а я пообіцяла, що більше не увійду туди. Своє завдання я виконала.

«Анна Вільде прокинулася від звуку її улюбленої музичної скриньки»(альтернативний кінець)