Почерствілі Душі та інше.

Випадок біля річки Мургаб.

Для об'єктивного розуміння того періоду часу ми повинні трохи зануритися в нього й згадати чи узнати що ж тоді відбувалося у світі в цілому, та й в Радянському Союзі в тому числі. Середина 80-х років 20 ст. У Великій Британії була запущена 1 мережа мобільних телефонів компанією Vodafone. Та ще була створена система доменних імен Інтернету. Компанія Microsoft оголосила про створення текстового процесора Word, призначеного для комп'ютерів IBM PC. Рональд Рейган складає присягу на другий термін президента США. Й у США 45 найпопулярніших у світі співаків, включаючи Майкла Джексона, Кенні Роджерса, Сінді Лопер, Стінга, Гаррі Белафонте, Даєну Росс, Пола Саймона та інших, спільно записали пісню «We Are the World» («Ми — світ»), яка стала найпопулярнішою у світі. То ж вони за її виконання та її записів заробили 60 млн доларів у фонд помочі голодним людям в країнах Африки. І закінчилась 16 - літня блокада британської колонії Гібралтар Іспанією ініційованою ще генералом Франко.

А в Радянському Союзі після смерті першого секретаря компартії СРСР К. Черненко партійні боси компартії 11 березня вибрали 1 секретарем М. Горбачова — де-факто керівником країни. Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про посилення боротьби із пияцтвом», від 16 травня, що стало початком антиалкогольної компанії після якої були знищені сотні тисяч гектарів виноградників в країні. Збитків було більше ніж справжньої користі від цього. У Парижі Сергій Бубка на змаганнях в стрибках з жердиною вперше подолав у висоту 6 м.

Коли публіка на дикому Заході в кінотеатрах насолоджувалась новими шедеврами кінематографа такими як: “Назад в майбутнє”, “Дев'ять з половиною неділь”, “Командос”, чи “Перлина Нілу”, а радянський люд в цей час дивився свої твори: “Кохання і голуби”, “Найчарівніша і найпривабливіша”, “Йди й дивись”, “Казка про царя Салтана”. А ця держава — СРСР, вже 6 рік, з кінця 1979 року фактично воювала в сусідній країні Афганістан, де про це дійсно не знали, мабуть, 80 відсотків людей. А ЗМІ, однак, писали про те що совєцькі війська просто виконують інтернаціональний борг та помагають будувати школи та дитячі садочки.

Але я тоді теж там в тій далекій сторонці був й ні однієї цеглини не поклав чи бетонного розчину — ґраси не розмішав для будівництва школи чи садочка. Наша, невелика розвідгрупа (16 чал.), в районі 10 годин ранку, поверталася після виконаної бойової задачі в ППД — пункт постійної дислокації. Переміщувалися ми по цьому терену майже спокійно, бо кишлак був нейтральний. Він був і не ворожим, і не договірним. Але згідно до тактики військ група мала свій дозор чи авангард, як і ар'єргард й бокове прикриття. Я простував з одним досвідченим старшим розвідником Олегом, який ось-ось мав демобілізуватися цієї Весни й Олександром - черпаком (рік служби, а фактично він доходив до строку - 1.5 року). Тупали ми тихо й обачно. Боєприпасів обмаль: по кілька магазинів на ствол, по парі лимонок - гранат. З харчів — лише банка згущеного молока. За три дні все їстівне ми вже схрумали. І був день — 4 після виходу на “бойові”. Розкішна Весна файно танцювала своє фірмове танго в нашій окрузі. Пагорби річки Мургаб були вкриті смарагдовими килимами зі строкатими малюнками різнобарвних величезних тюльпанів. А долина річки після весняної повені, що тільки схлинула, виблискувала від пекучого, жовтого диска сонця скельцями - ямами - бакаями. Разом з дзижчанням різномасних роїв комах, недалеко від кишлаку нам вчувався веселий лемент місцевої дітвори. Я глянув у бінокль й докинув оком. Біля однієї з ями — бакая, розміром десь 5 на 6 метрів, ватага бачат, де кожний по черзі кидались в неї, рвала тишу своїм реготом, вереском та вигуками. День був спекотний — жара під + 50 градуси Цельсія. Безхмарне, прозоре блакитне небо осяяне єдиним сонцем, разом з ним, прасувало всю цю чарівну поверхню землі й тих живих істот що були чи існували на ній. То хлопчики - бачата купалися — охолоджувались від природної жаровні в залишках води від повені в бакаї. Вони були босі й одіті в широкі світлі сорочки й такого кольору штани — ізари, та вицвілі різнобарвні безрукавки. Ці штани були якось зроблені з кусків матерії, обмотаних навколо ніг хлопчиків й обперезаних ними в них на їх худих животах та стегнах. То ж коли бачата скакали у воду, то повітря яке затримувалось в складках матеріалу створювало повітряні кульки, що тримали їх на поверхні води й ті не тонули. Та ось коли ми - дозор наблизилися вже доволі близько до них, один із бачат, набільший підліток, ладно розігнався й шумно шубовснув в середину водяної ями. Й там він якось несподівано перевернувся вниз головою. Повітря великими бульками гучно забулькало з цих ізар чи шальвар. Хлопчак замахав руками, наче вітряк й почав зникати під водою, при цьому він щось лунко, захлинаючись, щось благаючи викрикував. Ми зрозуміли, що він тоне, бо не вміє плавати. Так ще й до того більше ніхто з присутніх хлопчаків не кидався у воду, щоби йому допомогти. Мабуть, що теж не вміли плавати. До баюри було 10 — 15 м.

Гаяти часу не було коли. Я на бігу передав зброю, РД - (наплічник десантника) та амуніцію Олександру й крикнув обом розвідникам: спостерігати все навколо. А сам “птурсом” (некерована ракета) полетів — чкурнув на поміч підлітку, що тонув. З розбігу я в умундируванні пірнув в цю калабаню й винирнув за бачам, який ще ледь випірнав на поверхню скаламученої води з багнюкою. Тоді я, коли його казанок ще раз показався на поверхні, лівою рукою охопив його під шию й потяг до берега ями. Олег підхопив знесиленого виростка за комір мокрої сорочки на берег. Потім він підійняв нього й поклав на ліве коліно животом й зігнув його вдвоє. З нього хлинув фонтан якоїсь рідини...

- Доля змастила губи маслом цьому отроку, - зміркував я.

Бачата миттєво кинулись до нас наперебій викрикуючи якісь нам слова різко жестикулюючи. Олександр подав мені руку й поміг вилізти з цієї глибокої калабані. Я забрав у його свій військовий облаштунок.

- Спостерігай уважно!

А тут підійшов вже кістяк розвідгрупи. Командир запитав:

- Що тут у вас?

- Та ось бача тонув. Прийшлося вмішатися.

- Зрозуміло. Молодець. Запишу подяку у твою особисту справу. Заслужив. Дитина — є дитина. Її треба було врятувати.

Він протягнув мені руку й міцно потиснув мою...

На наступний день до нашого ППД прийшли два афганці з сусіднього кишлаку й запросили того командос що спас сина старійшини цього населеного пункту й ще 2-х військових на той — свято порятунку єдиного спадкоємця роду. Я сходив на той - свято через пару днів з начальником розвідки в/ч й ще з одним вуйком в напіввійськовій одежі (без знаків розпізнавання звання військових), який вільно розмовляв по-таджицьки, на дарі. Про що спокійний чоловік — велика риба та старійшина домовились, я не все зрозумів. Та й мені не потрібно було знати, як і вам. Але цей населений пункт з нейтрального став договірним, що було тільки ще одним плюсом для нашої розвідки й військового командування в цілому. Як сказав мені той спокійний короп, що з твого героїчного вчинку ми досягли більшого вияву чи вищого ступеня розвитку в стосунках з місцевим населенням. Й він простягнув мені руку, й легко пожав її. Та ще й добавив:

- Спасибі. На таких простих людях з такими чесними вчинками й тримається наша держава...