Життя

Небо безкрає зійшлося з землею в танкý,

Ангели миру в любові зізнались чорту.

Промені сонця пробрались у душу грішному,

Посланець несе до попа вість невтішную.

Під променем місяця виступає прозора роса,

Під злістю прогнулася сповіді чиста краса.

Лелека не лине до поля злотої пшениці,

Ґаздиня жене птаха далі пашниці.

У книзі написані вірші про теплі краї,

На зломі реальності зараз ведуться бої.

Сховавшись під ковдрою казку читає дитя,

Присуджений знахар в темниці чекає кінця.

В музеї із віри украли священне лоно,

Розлючений батько у розпачі тягне кермо.

Мати зібравшись із духом крокує вперед,

Жінка в смугастому светрі вдягає берет.

Ми- лиш заручники підлих ситуацій,

Шукаємо правди й свободи між вільних націй.

Та вона є проста і гірка мов полин,

Щоб не робив, а все ж ти помираєш один.