ПІСНЯ ПРО КОХАННЯ

Без Кохання людина – гітара без струн:

Хоч живе, та не може співати;

В цьому впевнені зорі та Місяць-віщун,

Що вночі заглядають до хати.

Без Кохання людина – що піч без вогню:

Хоч живе, та не може зігріти;

Так мене запевняв соловейко в гаю,

І в садочку підтвердили квіти.

Без Кохання людина – колодязь пустий:

Хоч живе, напоїти не може;

Розповів це туман березневий густий,

Що на хмару загублену схожий.

А з Коханням людина – пташиний політ,

Вільний вітер, що душу лоскоче!...

Це – щасливе життя, не рахуючи літ;

Так замріяно серце шепоче...