ЗІРКО МОЯ, ПІДКАЖИ

Моя Зірка на небі живе,

Її бачу в безвітряні ночі –

То замріяним світлом пливе,

То неспокій зажурено врочить…

Зірко моя, знов лечу до тебе,

Звідти – ніби на долоні світ!

Прошу – довше будь на цьому небі:

Хочу пити ще з потоку літ.

Як кохання накриє сповна,

Моя Зірка пірнає в сузір’я;

Як одна – то самотньо й вона

Мерехтить крізь хмаринове пір’я…

Мила Зірко, Безмежжя дитя,

Підкажи – все ж у світі ти знаєш! –

Як прожити найкраще життя?

Що душа моя вічна бажає?

Зірко моя, знов лечу до тебе,

Звідти – ніби на долоні світ!

Прошу – довше будь на цьому небі:

Хочу пити ще з потоку літ!