Перекричати дощі

"Колись" - залишає надію на завтра...

Колись вона знову покине зеніти,

Сумні галереї медових ідей.

Ніколи не будуть кричати поети

В душі її сонцепрові́дних солей.

Колись вона знову полюбить розмови

Сумних тротуарів із дико-дощем.

А доти ховаються теплі промови,

Сковані ртуттю і жовто-плющем.

Колись вона знову погляне у небо

На збілені вати блакитних полів.

Це стане останнім у часі плацебо,

Стане останнім у сотах морів.

Колись вона буде ясніти від долі,

Яка подарує незмінний політ.

І буде шуміти у чисто-мінорі,

Знаходячи в пахощах теплий завіт...

13.10.2023