Тривога
000112
Тривогами просякли наші ночі,
Скорбота отруїла наші дні,
Бо як забути очі, всі ті очі,
Що згасли назавжди на тій війні?
Як стерти нам із пам’яті жахіття,
Записані залізом і вогнем?
Вже цього болю стане на століття,
А кров все далі ллється, днем за днем…
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯